Boiko, Olha, (2023). SOCIAL SUPPORT OF THE FAMILIES OF FORCED MIGRANTS. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal (https://issn2391-4165.webnode.com.ua/), 03 (39).

 СОЦІАЛЬНА ПІДТРИМКА СІМЕЙ ВИМУШЕНИХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ

 УДК 37.091.12:36-051:314.151.3

Бойко, Ольга, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, (м. Умань, Україна), кафедра соціальної педагогіки та соціальної роботи, кандидат педагогічних наук, доцент, olga.boyko.uman@gmail.com

АНОТАЦІЯ

Стаття присвячена аналізу проблеми переселенців зі сходу України та особливостям соціально-педагогічної роботи з ними. Війна в Україні призвела до надзвичайно складної політичної та соціально-економічної ситуації. Це викликало занепокоєння соціально-психологічним станом тієї частини населення, яка була вимушена мігрувати до безпечних регіонів країни, або за межі країни. У зв’язку з цим проблема теоретичного обґрунтування та практичної реалізації комплексу соціально-педагогічної допомоги, надання соціальних послуг переселенцям та їх сім’ям посідає провідне місце у сучасному українському суспільстві. Також у статті визначено пропозиції щодо особливостей впровадження системи підтримки даної категорії населення.

Ключові слова: міграція, внутрішньо переміщені особи, переселенці, соціальна робота, соціально-педагогічна робота, соціально-психологічна допомога, соціальна реабілітація, соціальний працівник, соціальний педагог.

 

SOCIAL SUPPORT OF THE FAMILIES OF FORCED MIGRANTS

UDC 37.091.12:36-051:314.151.3

Boiko, Olha, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University (Uman, Ukraine), Department of social pedagogy and social work, PhD, associate professor, olga.boyko.uman@gmail.com

SUMMARY

The article is devoted to the analysis of the problem of immigrants from the east of Ukraine and the peculiarities of socio-pedagogical work with them. The war in Ukraine led to an extremely difficult political and socio-economic situation. This caused concern about the socio-psychological condition of that part of the population that was forced to migrate to safe regions of the country or abroad. In this regard, the problem of theoretical substantiation and practical implementation of a complex of socio-pedagogical assistance, provision of social services to immigrants and their families occupies a leading place in modern Ukrainian society. The article also defines proposals regarding the specifics of the implementation of the support system for this population category.

Key words: migration, migrants, social pedagogical work, social psychological help, social rehabilitation, social teacher, social worker.

Актуальність теми. Дослідження обумовлене подіями, які відбуваються в Україні і які наочно продемонстрували величезне значення та цінність людського життя. В сучасний час стає ясною необхідність соціальної допомоги як окремим особам, так і цілим соціальним групам. Військові дії становлять виклик для всього українського суспільства. Соціальна робота повинна виявити достатню гнучкість і оперативно адаптуватися до появи нових вразливих груп, нових потреб або суспільних викликів. У даному випадку важливо надати підтримку військовослужбовцям, постраждалим від військових дій; допомогти вимушеним переселенцям впоратися з новими умовами життя; сприяти відновленню життя у повернених містах і селах.

Мета статті – розкрити актуальність та важливість соціальної підтримки сімей вимушених переселенців.

Вирішення проблем соціальної підтримки внутрішньо переміщених сімей наразі є особливо актуальним в Україні, оскільки війна в країні призвели до масового переміщення населення з одних регіонів в інші регіони, а  також за кордон. Серед окремих категорій людей зникають якісь давно сформовані й розвинені соціальні зв’язки. Однак одним із ефективних способів прискорити інтеграцію ВПО в нове соціальне середовище є відновлення їх звичного способу життя, а отже, і звичних засобів соціального контакту, що дозволяє вирішити економічні, професійні, сімейні та особисті проблеми. Тому звернення уваги на роль підтримки сімей у відновленні ефективності життя та діяльності внутрішньо переміщених осіб та прискоренні процесів їх адаптації та інтеграції є перспективним напрямком вирішення цього актуального завдання.

У контексті українського суспільства розвиток підтримки сімей вимушених переселенців часом розглядають як універсальні ліки для подолання інституційної кризи, вважаючи це необхідною умовою формування діалогу між владою та населенням, становлення громадянського суспільства та правової держави. Нестачу соціального капіталу в Україні пов’язують із широким загалом проблем: від занепаду демократії до росту нерівності та соціального виключення.

Відповідно до Проекту Закону України «Про вимушених переселенців» визначення поняття «вимушений переселенець» це не лише особа, яка постраждала від військових дій, а – це людина, яка покинула або виїхала зі свого звичайного місця проживання через негативні наслідки збройного конфлікту, окупації, масового насильства, порушень прав людини, природних катастроф, голоду, епідемій або інших надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру [6].

Внутрішньо переміщені особи – особи, змушені раптово тікати зі своїх будинків у великих кількостях в результаті збройного конфлікту, внутрішньої ворожнечі, систематичних порушень прав людини або стихійних лих і знаходяться на території власної країни [9, с. 127-128].

Особи, переміщені всередині країни – це люди чи групи людей, які були вимушені покинути свої домівки, щоб урятуватись від збройних конфліктів, проявів насилля або масових порушень прав людини. Також до них варто віднести осіб, які потерпіли від стихійного лиха чи техногенних катастроф. Аналізуючи конституційно-правовий статус вимушених переселенців, варто проаналізувати додаткові права й гарантії, які були надані їм унаслідок нещодавньої еволюції нормативно-правової бази [3, с.188-193].

Проблеми, пов’язані із сім’ями вимушених переселенців чи внутрішньо переміщених осіб, набувають значущості у різних сферах життя індивіда в сучасному українському суспільстві. Важливість цих проблем актуалізується в різних аспектах суспільних та особистісних відносин.

Відомо, що внаслідок вимушеного переселення серйозно порушується соціальна адаптованість особи. Переселена людина змушена залишити своє природне і соціальне середовище, переходячи в інше місце і розриваючи безліч соціальних зв’язків. Одночасно вона змушена створювати нові зв’язки на новому місці, що викликає важливі виклики та труднощі.

Цей процес також впливає на сімейні відносини, оскільки сім’ї вимушених переселенців часто стикаються з нестабільністю та несприятливими умовами для підтримки сімейної єдності. Така ситуація може викликати стрес і напруження в сімейних відносинах, вимагаючи додаткового зусилля для адаптації та взаєморозуміння. На даний час особливої уваги проблемі вимушених переселенців надають вітчизняні та зарубіжні науковці Т. Алексєєнко, О. Безпалько, В. Бочарова, Н. Бугаєць, Ю. Васильков, В. Гурова, З. Зайцев, І. Звєрєв, А. Капська, О. Кравченко, Г. Лактіонова, Л. Мардахаєва, С. Толстоухов, І. Трубавіну та ін.

Безпосередньо відновлення соціального капіталу сімей вимушених переселенців аналізували такі українські дослідники, як П. Блозва, Є. Гугнін, О. Демків, М. Лесечко, О. Ніздран, І. Семків, В. Чепак. Спільним для рахунків соціального капіталу є його трактування як сукупності фактичних і потенційних ресурсів соціальної мережі людини, які вона використовує відповідно до своїх інтересів.

З іншого боку, вивчення проблем внутрішньої міграції також є багатоаспектним. Зокрема, у поле зору науковців потрапляли особливості смислоутворення (В. Сохранов), переживання тривоги (Ф. Березін, В.  Гриценко, Г. Солдатова), специфіка соціально-психологічної дезадаптації (Т. Вашека, В. Гриценко, В. Константінов, І. Музиченко, Т. Паршина, О. Риндзак, Г. Солдатова, Н. Стукаленко, С. Чєрнікова, Р. Шаміонов, М. Южанін), недовіра (Ю. Середа). Також підкреслюється важливість державного (законодавчого) визначення такого виду міграції як «вимушені переселенці» (О. Блинова, М. Слюсаревський).

Проте, незважаючи на значні досягнення науковців у двох зазначених вище сферах, питання виявлення психологічних факторів, що сприяють відновленню соціального капіталу внутрішньо переміщених осіб, до кінця не вивчено і наразі є актуальним, оскільки ці фактори можуть стати базою для розробки різноманітних програм навчання.

Міграційний процес став загальновизнаним явищем у всьому світі, але на сучасний момент в Україні він набуває особливої актуальності. Багато мешканців сходу країни активно переїжджають в інші регіони країни та за кордон. Деякі з них вимушено мігрують через військові конфлікти і намагаються зберегти власне життя, тоді як інші, не беручи участь у воєнних подіях, опиняються в страху перед можливими переслідуваннями через свої політичні переконання. Незалежно від причин, кожна особа має свій власний мотив, але загальна обставина, що сформувалась на їхній рідній території, вимагає зміни їхнього місця проживання.

Людям, які змушені залишити свої місця проживання відповідно до чинного законодавства, надається статус вимушеного переселенця. Цей статус закріплюється відповідними правовими нормами, перш за все у законах, таких як стаття 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (2011 рік), Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (2014 рік) та Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (2015 рік).

Також важливо відзначити, що державна програма, яка передбачає підтримку громадян України, що переселилися з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції в інші регіони України до 2017 року, урегульована Постановою Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 1 жовтня 2014 р. № 509, а також Постановами Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 531 та від 6 грудня 2015 р. № 1094. Окремо варто зазначити Постанову Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 1 жовтня 2014 р. № 505.

Вони є основою для законодавчої підґрунті державної політики, яка призначена гарантувати соціальну допомогу біженцям і вимушеним переселенцям. Це особливо важливо, оскільки значна частина соціально-педагогічної підтримки та захисту переорієнтовано на регіональний рівень.

Таким чином, вирішення соціальних проблем сімей переселенців ускладнюється з кількох причин:

·   Багато з них отримують статус переселенців через бюрократичні труднощі, що ускладнює чіткий облік і планування адаптаційної роботи спеціальних установ.

·    Проблеми комунікативного характеру поглиблюються тим, що багато внутрішньо переміщених осіб опиняються в абсолютно новому оточенні.

·      Відсутність вакансій, що відповідають освітньому рівню переселенців, ускладнює їх адаптацію до нових соціально-економічних та етнокультурних умов, особливо враховуючи відсутність професійної підготовки та високої кваліфікації. Це ускладнює «виживання» сімей переселенців та самореалізацію їхніх членів.

·    Якщо врахувати, що сім’ї вимушених переселенців не тільки не виконують в повній мірі виховні, економічні, комунікативні, репродуктивні та ін. функції, а й відомо, що діти переселенців часто отримують психічні травми, будучи свідками вбивства або загибелі своїх батьків, близьких. Як зазначають психологи, травматичні події залишають в психіці дитини глибокий слід, який довго зберігається в його пам’яті. Всі діти, які пережили психологічний шок, страждають від його наслідків.

Відомо, що при переході в інше соціальне оточення, таке як інший регіон, область, населений пункт, інша країна сім’ям мігрантів доводиться пройти процес адаптації до нової культури і прийняти нові цінності, які можуть суперечити їхнім традиціям і нормам. Це ускладнює сімейні взаємини та призводить до конфліктів. В цьому контексті важливу роль у забезпеченні ефективної адаптації дитини з сім’ї внутрішньо переміщених осіб відіграють школи, сімейно-сусідське оточення та соціокультурна інфраструктура регіону. Ці чинники визначають моральні норми та стандарти поведінки, які поступово формуються у дитини. У ситуації вимушеного переселення соціалізація дитини ускладнюється необхідністю введення її в нову культуру, відмінну від звичного життя в родині.

Довгострокові стратегії втручання базуються на усвідомленні, що допомога сім’ям, які стали внутрішньо переміщеними, повинна бути багаторівневою. Це означає, що надання допомоги включає індивідуальний підхід, взаємодію з громадою, захист інтересів, а також участь у спільних політичних заходах. Основний акцент робиться на відновленні зв’язків між людиною та соціальними системами, створенні місцевих систем підтримки та залученні ресурсів громади, включаючи волонтерів, для допомоги тим, хто втратив звичне середовище та відносини.

На різних етапах цього процесу можуть брати участь різні спеціалісти та волонтери, спілкуючись з внутрішньо переміщеними особами або сім’ями з дітьми. Психологи, юристи, соціальні працівники та медичні працівники можуть бути залучені залежно від потреб кожного випадку. Таким чином, існують конкретні етапи роботи з такими сім’ями:

Етап виявлення: Спеціалістам необхідно виявити осіб та сім’ї, які потребують психологічної та соціальної підтримки. Важливо включити до цього процесу соціальних працівників, волонтерів, лікарів та педагогів, що сприяє об'єднанню різних компетенцій для надання комплексної допомоги.

Етап оцінки потреб та ситуації: Важливо визначити потреби та особливості кожного клієнта, залучаючи його до процесу оцінки. Оцінка повинна бути взаємодійною, а також враховувати обставини, які можуть ускладнювати задоволення потреб.

Етап планування та початкові етапи допомоги: Планування має бути орієнтоване на вирішення комплексних потреб, з урахуванням готовності сім’ї співпрацювати та працювати над власними проблемами. Звертається увага на формування довірливих стосунків та залучення клієнта до активної участі у власному вирішенні проблем.

Безпосередня реалізація плану соціального супроводу: На цьому етапі відбувається безпосередня надання різних видів підтримки та послуг, таких як психологічна, соціально-педагогічна та юридична допомога. Робота на цьому етапі є найтривалішою та вимагає врахування складнощів, що виникають при адаптації до нового середовища.

Враховуючи вищенаведене, фахівці повинні ставитися до кожного клієнта індивідуально, допомагаючи йому виявити та вирішити свої потреби в контексті складної життєвої ситуації.

Питання соціально-педагогічної підтримки сімей внутрішньо переміщених осіб стають все більш важливими в країні. Специфічна робота із сім’ями вимушених переселенців, хоча є новою для багатьох спеціалістів соціальних служб, вимагає від них відповідального підходу та високого професіоналізму в справах профілактики стресів, управління гострими емоційними станами, подолання горя та втрат, запобігання міжособистісним конфліктам, насильству в освітньому середовищі, а також поваги до кожної особистості [16 , с.102].

Соціально-педагогічна робота з такими сім’ями включає в себе соціально-побутову, соціально-медичну, психолого-педагогічну та соціально-правову допомогу, а також надання матеріальної підтримки, проведення соціальної адаптації та реабілітації.

Отже, соціальний працівник виконує такі функції: соціально-психолого-педагогічну (освіта членів сім’ї, психологічна допомога, підтримка та патронаж); діагностичну (вивчення особливостей сім’ї, виявлення її потенціалів); охоронно-захисну (правова підтримка, забезпечення соціальних гарантій); організаційно-комунікативну (спілкування, ініціація спільної діяльності); прогностичну (розробка програм адресної допомоги); координаційну (спільна робота з різними службами та установами) [13, с.89].

Діяльність регіональних служб, що надають допомогу сім’ям вимушених переселенців, ґрунтується на взаємодії різних структур соціуму. Серед них можна визначити управління праці та соціального захисту населення, освітні установи, що співпрацюють із службою у справах дітей, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, реабілітаційні центри, притулки, кримінальну міліцію у справах дітей, опікунські ради та інші.

Важливо зауважити, що громадські та волонтерські організації залишаються найбільш активними та ефективними у наданні допомоги сім'ям вимушених переселенців, надаючи їм соціальні, гуманітарні та психологічні послуги. Навіть при активній співпраці між державними органами та громадськими організаціями, вирішення проблем сімей переселенців залишається складним завданням.А. Капська виокремлює наступні функції соціального працівника, важливість їх дотримання, на нашу думку, сприятиме налагодженню ефективної соціально-педагогічної роботи з вимушеними переселенцями [15, с. 35-36].

Підтримка у вирішенні повсякденних та соціальних потреб:

– удосконалення житлових умов та надання житла;

– організація заходів з профілактики захворювань та співпраця з медичними установами для забезпечення медичної допомоги;

– створення умов для соціальної адаптації та розвитку особистості;

– виявлення та задоволення соціокультурних потреб та інтересів у різних сферах діяльності;

– надання консультацій та корекція міжособистісних відносин у різних соціальних інститутах;

– допомога у соціальній реабілітації.

Отже, ключову роль у допомозі вимушеним переселенцям відводимо соціальному працівникові. Виконання ним зазначених функцій сприятиме ефективному відновленню та соціалізації цієї категорії населення.

Спільно з органами освіти, охорони здоров’я та правопорядку соціально-педагогічна робота включає в себе проведення консультацій з питань сімейного виховання, взаємодію з дітьми та підлітками, а також надання спеціалізованої соціально-педагогічної допомоги тим, хто цього потребує. Крім того, вона включає контроль за навчанням дітей та підлітків з родин переселенців, а також професійне консультування та сприяння їхньому професійному розвитку.

У забезпеченні ефективної соціально-педагогічної допомоги сім’ям переселенців відіграє важливу роль спільна діяльність школи та соціальних установ. Соціальний педагог у школі відіграє основну роль, спрямовану на успішну адаптацію дітей-переселенців у навчальному закладі.

Основні завдання соціального працівника у взаємодії з сім’ями вимушених переселенців включають наступні напрямки:

– надання соціально-педагогічної допомоги сім’ям у встановленні соціальних зв’язків з місцевими службами охорони здоров’я, соціальними службами та навчальними закладами. Забезпечення дітей підручниками та навчальним приладдям;

– проведення соціально-педагогічної та психологічної підтримки дітей і учнів у процесі їх адаптації до нових умов навчально-виховного процесу та встановлення нових соціальних зв'язків у навчальному закладі;

– залучення дітей до різноманітних гуртків та секцій для їхньої самореалізації;

– активне залучення дітей-переселенців до виховної та розвивальної діяльності в позаурочний  час;

– створення сприятливого соціально-психологічного клімату в навчальному закладі та оптимізація психологічної підтримки педагогічних працівників і батьків;

– запобігання вторинної травматизації учасників навчально-виховного процесу та, у разі потреби, направлення дітей, батьків і педагогів до інших спеціалістів (психотерапевта, невролога тощо);

– суворе дотримання вимог методик та Етичного кодексу соціального працівникав процесі роботи;

– залучення висококваліфікованих фахівців, практичних психологів, психотерапевтів, консультантів ПМПК для надання психологічної допомоги;

– надання інструментарію для фахівців, які безпосередньо працюють з постраждалими, у формі буклетів, методичних розробок та проведення навчальних семінарів для обміну досвідом;

– коригування планів роботи класних керівників, задіяних у допомозі постраждалим;

– виявлення порушень прав дітей та їх захист, корекція поведінки дитини;

– відвідання дитини вдома та вивчення умов її життя, виховання і розвитку, а також правової просвіти щодо прав дітей, включаючи соціальне оточення, яке опікується дітьми.

Висновки. Отже, наша переконаність полягає в тому, що ефективність системи соціально-педагогічної допомоги дітям з сімей вимушених переселенців буде забезпечена створенням адекватних соціально-педагогічних умов, застосуванням ефективних розвиваючих педагогічних технологій та організованою співпрацею та допомогою освітніх закладів та соціальних установ.

Спрямування соціальної роботи з внутрішньо переміщеними особами має бути на створенні нових умов, включаючи соціально-побутові, соціально-медичні, психолого-педагогічні, а також надання соціально-правових послуг та матеріальної допомоги, а також проведення соціальної адаптації й реабілітації.

Зазначається, що дане дослідження не охоплює всі аспекти даного важливого питання. Пропонується враховувати можливість поєднання методологічних підходів в теорії та практиці, а також їх реалізацію в професійній підготовці майбутніх соціальних працівників для роботи з сім’ями вимушених переселенців.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1.  Бочкор Н.П. Соціально-педагогічна робота з дітьми у конфліктний та постконфліктний період: Метод. рек. / Н.П. Бочкор, Є.В. Дубровська, О.В. Залеська та ін. К. : МЖПЦ «ЛаСтрада-Україна», 2014. 84 с.

2.  Уркаєв В.С., Плескач Б.В. Соціально-психологічні аспекти психотерапевтичної допомоги внутрішньо переміщеним особам. Збірник наукових праць інституту психології імені г. с. Костюка НАПН України. 2017. ІІІ, № 13. С. 74–84.

3.     Вехда А.А. Правовий статус біженців в Україні: проблеми теорії і практики. Юридичний журнал. 2006. №11. С. 9-12.

4. Вимушена міграція і війна в Україні. Cedos. URL: https://cedos.org.ua/researches/vymushenamigracziya-i-vijna-v-ukrayini-24-bereznya-10- chervnya-2022/.

5.  Гундертайло Ю.Д. Особливості психологічної допомоги впо у сучасних реаліях. Всеукраїнський науково-практичний семінар, м. ІХ-ті Гротівські читання РАКУРСИ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ОСОБИСТОСТІ, 9 черв. 2017 р. С. 54–58.

6.  Про стандартизацію : Закон України від 11 лют. 2014 р. № 1315. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1315-18 (дата звернення: 02.11.2017).

7.  Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб: Закон України Документ 1706-VII, чинний, поточна редакція.  Редакція від 03.08.2023. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1706-18

8.   Кравченко О.О., Чупіна К.О. Соціально-психологічна реабілітація ВПО: з досвіду Уманського Державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Габітус. 2022. № 41. С. 251–254. URL:  http://habitus.od.ua/journals/2022/41-2022/44.pdf

9.      Кузьмич Т. Соціальна адаптація внутрішньо переміщених сімей з дітьми. Традиції та нові наукові стратегії у центральній та східній європі. 2020. С. 126–134. URL:  https://novaosvita.com/wp-content/uploads/2020/07/ScStrCEEur-Kyiv-June2020.pdf#page=123   

10.   Лушпієнко Ю. Конституційно-правовий статус біженців та внутрішньо переміщених осіб в Україні. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 2. С. 188–193.

11.   Оржель О. Соціальна місія університету під час воєнного часу в суспільстві знань. Міжнародний науковий журнал «Університети і лідерство». 13 (2022). С. 26–36.

12.   Пелісьє Юлія. Сутність і специфіка соціальної роботи з внутрішньо переміщеними особами.  Сутність і специфіка соціальної роботи з внутрішньо переміщеними особами. 2016. № 9 (52).  С.202–205.

13.      Песоцька Ю. Соціальна реабілітація та соціальна адаптація внутрішньо переміщених осіб. Social Work and Education. 2022. № 9. С. 89–99.

14.    Соловйова В. Пошук шляхів надання спеціалізованої психологічної допомоги дітям впо через систему перенаправлення. Головна сторінка eKMAIR. URL: http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/13285/Soloviova_Poshukia_shliakhiv_nadannia_spetsializovanoi_psykholohichnoi_dopomohy.pdf?sequence=1   (дата звернення: 26.09.2022.

15.    Соціальна робота: технологічний аспект: Навчальний посібник / За ред. проф. А.Й. Капської. К. : Центр навчальної літератури, 2018. 352 с

16.       Сьомкіна І. С. Соціально-педагогічна робота з сім’ями вимушених переселенців: стан та перспективи. Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій Університету «Україна». Хмельницький. 2015, № 11. С. 102–105.

17.  Чуйко О. Соціальна реабілітація: підходи до змістових характеристик процесу. Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. 2015. № 4 (29). С. 152–158. URL: http://www.apspp.soc.univ.kiev.ua/index.php/home/article/viewFile/379/292.

 

REFERENCES:

1. Bochkor, N.P. (2014). Sotsialno-pedahohichna robota z ditmy u konfliktnyi ta postkonfliktnyi period: Metod. rek. / N.P. Bochkor, Ye.V. Dubrovska, O.V. Zaleska ta in. K. : MZhPTs «LaStrada-Ukraina», 84 s. [in Ukrainian].

2.  Urkaiev, V.S.; Pleskach, B.V.  (2017). Sotsialno-psykholohichni aspekty psykhoterapevtychnoi dopomohy vnutrishno peremishchenym osobam. Zbirnyk naukovykh prats instytutu psykholohii imeni h. s. kostiuka napn ukrainy. III, № 13. S. 74–84. [in Ukrainian].

3. Vekhda, A.A. (2006). Pravovyi status bizhentsiv v Ukraini: problemy teorii i praktyky. Yurydychnyi zhurnal. №11. S. 9–12. [in Ukrainian].

4. Vymushena mihratsiia i viina v Ukraini. Cedos. URL:    https://cedos.org.ua/researches/vymushenamigracziya-i-vijna-v-ukrayini-24-bereznya-10-chervnya2022/ [in Ukrainian].

5. Hundertailo, Yu.D. (2017).  Osoblyvosti psykholohichnoi dopomohy vpo u suchasnykh realiiakh. Vseukrainskyi naukovo-praktychnyi seminar, m. IKh-ti Hrotivski chytannia RAKURSY PSYKhOLOHIChNOHO BLAHOPOLUChChIa OSOBYSTOSTI, 9 cherv. 54–58. [in Ukrainian].

6. Pro standartyzatsiiu : Zakon Ukrainy vid 11 liut. (2014) № 1315. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1315-18  [in Ukrainian].

7.  Pro zabezpechennia prav i svobod vnutrishno peremishchenykh osib: Zakon Ukrainy Dokument 1706-VII, chynnyi, potochna redaktsiia. (2023) Redaktsiia vid 03.08.2023. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1706-18 [in Ukrainian].

8.   Kravchenko, O.O.; Chupina, K.O. (2022). Sotsialno-psykholohichna reabilitatsiia VPO: z dosvidu Umanskoho Derzhavnoho Pedahohichnoho Universytetu imeni Pavla Tychyny. Habitus. № 41. S. 251–254. URL: http://habitus.od.ua/journals/2022/41-2022/44.pdf [in Ukrainian].

9.   Kuzmych T. (2020). Sotsialna adaptatsiia vnutrishno peremishchenykh simei z ditmy. Tradytsii ta novi naukovi stratehii u tsentralnii ta skhidnii yevropi. 126–134.  URL:  https://novaosvita.com/wp-content/uploads/2020/07/ScStrCEEur-Kyiv-June2020.pdf#page=123 [in Ukrainian].

10.  Lushpiienko, Yu. (2017). Konstytutsiino-pravovyi status bizhentsiv ta vnutrishno peremishchenykh osib v Ukraini. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo [Constitutional and legal status of refugees and internally displaced persons in Ukraine. Entrepreneurship, economy and law]. № 2. S. 188–193 [in Ukrainian].

11.    Orzhel, O. (2022). Sotsialna misiia universytetu pid chas voiennoho chasu v suspilstvi znan. Mizhnarodnyi naukovyi zhurnal «Universytety i liderstvo». 13. 26–36 [in Ukrainian].

12.     Pelisie, Yuliia. (2016). Sutnist i spetsyfika sotsialnoi roboty z vnutrishno peremishchenymy osobamy.  Sutnist i spetsyfika sotsialnoi roboty z vnutrishno peremishchenymy osobamy. № 9 (52).  S.202–205 [in Ukrainian].

13.  Pesotska Yu. (2022).  Sotsialna reabilitatsiia ta sotsialna adaptatsiia vnutrishno peremishchenykh osib. Social Work and Education. № 9. S. 89–99 [in Ukrainian].

14.  Soloviova, V. (2020). Poshuk shliakhiv nadannia spetsializovanoi psykholohichnoi dopomohy ditiam vpo cherez systemu perenapravlennia. Holovna storinka eKMAIR. URL:  http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/13285/Soloviova_Poshukia_shliakhiv_nadannia_spetsializovanoi_psykholohichnoi_dopomohy.pdf?sequence=1  [in Ukrainian].

15.      Sotsialna robota: tekhnolohichnyi aspekt: Navchalnyi posibnyk (2018).  / Za red. prof. A.Y. Kapskoi. K. : Tsentr navchalnoi literatury, 352 s. [in Ukrainian].

16.  Somkina, I.S. (2015). Sotsialno-pedahohichna robota z sim’iamy vymushenykh pereselentsiv: stan ta perspektyvy. Zbirnyk naukovykh prats Khmelnytskoho instytutu sotsialnykh tekhnolohii Universytetu «Ukraina». Khmelnytskyi. № 11. 102–105  [in Ukrainian].

17.    Chuiko, O. (2015). Sotsialna reabilitatsiia: pidkhody do zmistovykh kharakterystyk protsesu. Aktualni problemy sotsiolohii, psykholohii, pedahohiky. № 4 (29). 152–158.  URL: http://www.apspp.soc.univ.kiev.ua/index.php/home/article/viewFile/379/292 [in Ukrainian].