2023.01.17

2023.01.16

2023.01.15

2023.01.13

2023.01.12

Perekheida, Valentyn (2023). TEACHING LANGUAGE DISCIPLINES TO FOREIGNERS IN THE CONDITIONS OF DISTANCE UNIVERSITY EDUCATION. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal (https://issn2391-4165.webnode.com.ua/), 01 (37)

 ВИКЛАДАННЯ МОВНИХ ДИСЦИПЛІН ІНОЗЕМЦЯМ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОЇ УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ОСВІТИ

Перехейда, Валентин, Київський національний університет імені Тараса Шевченка (Україна, Київ), асистент, 9915264@ukr.net

Анотація

Сучасне суспільство інформатизується, внаслідок чого в навчальний процес у ЗВО інтенсивно впроваджуються інформаційні технології. Під час пандемії СОVID-19 профільним міністерством ЗВО запропоновано реалізувати плани продовження освіти з використанням альтернативних методів на період необхідної соціальної самоізоляції. Дистанційне та змішане навчання забезпечило сталість освіти у кризових умовах; цей навчальний формат набув пріоритетного значення як безпечний для учасників навчального процесу. З огляду на зазначене, викладання лінгвістики для студентів-іноземців в умовах дистанційного навчання також набуває актуальності, причому набуває акцентів на індивідуальному підході та інтенсивній взаємодії педагога і студента.

Ключові слова СОVID-19, пандемія, дистанційне, інформаційні технології, навчання, дисципліни, мовні.

 

TEACHING LANGUAGE DISCIPLINES TO FOREIGNERS IN THE CONDITIONS OF DISTANCE UNIVERSITY EDUCATION

Perekheida, Valentyn, Taras Shevchenko National University of Kyiv (Ukraine, Kyiv), Assistant, 9915264@ukr.net

SUMMARY

Modern society is becoming more informative, as a result of which information technologies are being intensively introduced into the educational process in the Free Economic Zone. During the COVID-19 pandemic, the relevant Ministry of Free Economic Zone proposed to implement plans for continuing education using alternative methods for the period of necessary social self-isolation. Distance and blended learning has ensured the sustainability of education in crisis conditions; this learning format has become a priority as safe for participants in the learning process. In view of the above, the teaching of linguistics for foreign students in distance learning is also gaining relevance, with an emphasis on individual approach and intensive interaction between teacher and student.

Keywords: СOVID-19, pandemic, remote, information technologies, education, disciplines, language.

Актуальність дослідження. Сучасне суспільство інформатизується, внаслідок чого в навчальний процес у ЗВО інтенсивно впроваджуються інформаційні технології. У зв’язку з цим українські ЗВО оголошують відповідні стратегії, комп’ютеризують аудиторії, викладачі та студенти отримують доступ до відповідного обладнання та цифрових технологій, впроваджують методики дистанційного навчання тощо.

 

Під час пандемії СОVID-19 профільним міністерством ЗВО запропоновано реалізувати плани продовження освіти з використанням альтернативних методів на період необхідної соціальної самоізоляції. Тож університети зіткнулися з проблемою забезпечення безперервності процесу навчання, включно з організацією екзаменаційних сесій та випускних іспитів. Дистанційне та змішане навчання забезпечило сталість освіти у кризових умовах; цей навчальний формат набув пріоритетного значення як безпечний для учасників навчального процесу.

Крім того, у контексті фінансово-економічних викликів постало питання про зниження витрат без зниження ефективності освіти — і дистанційна модель виявилася економічно вигідною та стратегічно виправданою.

З огляду на зазначене, викладання лінгвістики для студентів-іноземців в умовах дистанційного навчання також набуває актуальності, причому набуває акцентів на індивідуальному підході та інтенсивній взаємодії педагога і студента.

Мета дослідження — розроблення рекомендацій щодо викладання мовних дисциплін іноземцям в умовах дистанційної університетської освіти.

Методи дослідження. Виконане дослідження передбачало аналіз документів (законодавчі акти, стратегії розвитку освіти та стратегії ЗВО, експертні інтерв’ю тощо), аналіз та порівняння вторинних даних (дані вторинних анкетувань, вторинних інтерв’ю тощо), концептуальний аналіз, який дав змогу запропонувати комплекс рекомендацій щодо дистанційного викладання мовних дисциплін студентам-іноземцям.

Огляд попередніх праць. У Законі України «Про вищу освіту» зазначено: «Дистанційна форма здобуття освіти — це індивідуалізований процес здобуття освіти, що відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників освітнього процесу в спеціалізованому середовищі, що функціонує на основі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій» [Закон України «Про вищу освіту].

Розвиток дистанційної освіти в Україні зумовлює прийняття низки нормативних актів:

·    Закон України № 74/98-ВР «Про Національну програму інформатизації» (1998);

·  Постанова КМУ № 1494 від 23.09.2003 р. «Про затвердження Програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004–2006 роки».

·  Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про дистанційне навчання» від 25 квітня 2013 р. № 466 та ін.

 

Питанню дистанційного навчання у науковій літературі приділено значну увагу. В останні роки цю проблематику розроблювали М. Андрос, В. Баришнікова, К. Ковальова, Т. Марусей, Т. Білик, М. Назар, К. Суятинова та інші вчені.

 

Проаналізувавши переваги й недоліки дистанційного навчання, В. Баришнікова слушно зазначає: «Незважаючи на численну критику, дистанційне навчання досить швидко зайняло значну нішу на ринку сучасної освіти. Зволікати цей виклик в сучасних умовах є досить недалекоглядний підхід. Вчені можуть дискутувати з приводу переваг та недоліків дистанційної освіти та її різновидів, однак, цей вид навчання виявився досить дієвим в умовах глобальних викликів. На сучасному етапі розвитку науки, досить важливим є розуміння основних переваг дистанційної освіти, та пошук засобів нівелювання її недоліків задля впровадження новітньої глобальної парадигми «alllifelearning»» [Баришнікова, с. 14].

 

В опрацьованих працях системно не досліджено питання викладання мовних дисциплін студентам-іноземцям в умовах дистанційної освіти, що зумовлює потребу в такій розвідці та відповідних рекомендаціях.

 

Основний виклад

Розроблення технічної бази університету, оцифрування навчально-методичного комплексу кожної дисципліни. Основою дистанційного навчання є чіткий та ефективний навчально-методичний комплекс дисципліни. Усі предмети (курси) повинні бути оцифровані та доступні в електронному вигляді.

Для цього слід створити загальнодоступну базу — розвивати та адаптувати корпоративні мережі університетів, збільшувати пропускну здатність телекомунікаційного каналу (доступ до Інтернету); закуповувати та впроваджувати наявні мережеві інструменти; розвивати цифрову бібліотеку (впроваджувати існуючі та створювати нові електронні підручники та навчальні матеріали, адаптовані до дистанційної освіти).

Щоб забезпечити готовність викладачів до ефективної дистанційної роботи керівникам ЗВО слід організувати заходи з відповідної підготовки та перепідготовки у формі вебінарів, онлайн-тренінгів, конференцій, семінарів.

Заохочення студентів до активної взаємодії під час аудиторних занять та поза ними. Вивчення нової мови не може бути пасивним досвідом. Щоб забезпечити максимальну «включеність» студента у процес навчання, варто застосовувати кейс-технологію, засновану на постановці проєктних завдань та використанні інформаційно-освітніх ресурсів (спеціалізованих комплектів навчально-методичних комплектів, призначених для самостійного вивчення (кейсів) з використанням різних видів ЗМІ).

Варто залучати студентів під час дистанційних занять до рольових ігор, що має важливе значення для відтворення реальних сценаріїв. У таких ситуаціях студенти зможуть використовувати й розвивати мовні навички.

Мотивування студентів до безперервної самоосвіти та самовдосконалення. Щоб ефективно вивчати нову мову, студенти повинні бути максимально включені в цей процес і за межами онлайн-конференцій. Варто запропонувати, крім основних домашніх завдань, інструменти для практики, тренувальні вправи, які передбачають взаємодію з людьми. Наприклад, заохочуйте студентів відвідувати місцеві заклади культури, харчування тощо, щоб мати можливість контактувати з носіями мови та відпрацьовувати відповідну лексику. Це дасть змогу студентам пізнати, як мова використовується в реальному світі.

Опанування культури водночас із мовою. Недостатньо просто навчити говорити — студенти повинні розуміти значення мови. Опанування мови та культури як цілісного комплексу вкрай важливе, бо допомагає студентам оцінити справжню глибину слів. При цьому культура повинна охоплювати не лише традиційну історію, а й сучасну. Використовуйте новинарські матеріали різної тематики, щоб продемонструвати важливі проблеми актуального дня.

Простежуйте крос-культурні зв’язки — між історіями та культурами країни, чию мову опановують студенти, та їхньої рідної країни.

Надання історичного контексту, довідок про походження слів може допомогти студентам краще збагнути мову. Це особливо важливо, коли йдеться про розуміння відмінностей між розмовним та офіційним мовлення, особливості використання слів у різних культурах.

Зазначений підхід сприяє не тільки власне опануванню мови, а й формуванню особистості майбутнього фахівця.

Використання інтернет-технологій, телекомунікаційних технологій і мультимедій. Новітні технології пропонують студентам більшу свободу від фізичних обмежень реального світу — обмежень місця, простору, часу. Адже студенти отримують доступ до високоякісних можливостей навчання в будь-який час, у будь-якому місці та в будь-якому темпі.

Інтернет підтримує нову культуру навчання — навчання, котре базується на принципах співпраці, гри та інновацій знизу вгору, а не на індивідуальному навчанні зверху вниз (Thomas and Seely-Brown 2011). Інтернет дає змогу навчатися за принципом «багато до багатьох», а не «один до багатьох», тим самим підтримуючи способи навчання та когнітивного розвитку, які мають глибокий соціальний і культурний характер.

При удосконаленні мовних навичок та вивченні лінгвістики студентами-іноземцями доцільно застосовувати різноманітні мультимедійні матеріали: публіцистичні тексти, пости із соцмереж, контент телевізійних та радіопрограм та ін. Це дасть змогу інтегрувати студентів у реальний світ і дискурси, надати чіткі орієнтири щодо того, як звучить мова, в якому темпі розмовляють носії, як використовуються жести, міміка тощо.

Висновки. Унаслідок проведеного дослідження запропоновано такі рекомендації щодо викладання мовних дисциплін іноземцям в умовах дистанційної університетської освіти:

·  розроблення технічної бази університету, оцифрування навчально-методичного комплексу кожної дисципліни;

·      використання інтернет-технологій, телекомунікаційних технологій та мультимедій;

·   заохочення студентів до активної взаємодії під час онлайн-занять та поза ними, виконання колективних завдань і проєктів;

·       мотивування студентів до безперервної самоосвіти та самовдосконалення;

·       опанування культури водночас із мовою.

Оцінюючи ефективність дистанційного навчання, можливо керуватися такими критеріями: наявність залишкових знань; здатність застосовувати здобуті знання на практиці; технологічна доступність навчально-методичних матеріалів, що зберігаються в базах даних університету; інтенсивність та креативність занять; залучення освітніх та програмних технологій тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1. Баришнікова В.В. Основні переваги та недоліки дистанційної освіти // Дистанційна освіта в Україні: інноваційні, нормативно-правові, педагогічні аспекти: зб. наук. праць І Всеукраїнської науково-практичної конференції, 16 червня 2020 р., м. Київ, Національний авіаційний університет / наук. ред. Н.П. Муранова. К. : НАУ, 2020. — С. 13–15.

2. Ковальова К.Л., Герасименко Е.М. Дистанційна освіта: сучасна форма навчання vs тренд // Актуальные научные исследования в современном мире, 2020. Вып. 5. Ч. 7. С. 144–154.

3.  Марусей Т.В., Білик Т.Л. Сучасні тенденції розвитку дистанційної освіти в Україні // Science, Research, Development. Pedagogy 8, Berlin, 2018. Р. 14–17.

4.  Назар М. М. Інтернет-навчання як базова властивість інформаційного суспільства // Теорія і практика сучасної психології, 2019. № 2. С. 83–87.

5.   Суятинова К. Є. Дистанційна освіта у ЗВО у зв’язку із поширенням коронавірусу СОVID-19 // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання: досвід, тенденції, перспективи : матеріали V Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції (м. Тернопіль, 30 квітня, 2020). Тернопіль : ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2020. С. 72–74.

 

REFERENCES:

1.  Baryshnikova, V.V. (2020). Osnovni perevahy ta nedoliky dystantsiinoi osvity // Dystantsiina osvita v Ukraini: innovatsiini, normatyvno-pravovi, pedahohichni aspekty: zb. nauk. prats I Vseukrainskoi naukovo-praktychnoi konferentsii, 16 chervnia 2020 r., Kyiv, Natsionalnyi aviatsiinyi universytet / nauk. red. N.P. Muranova. K. : NAU. S. 13–15.

2.  Kovalova, K.L.; Herasymenko, E.M. (2020). Dystantsiina osvita: suchasna forma navchannia vs trend. Aktualnye nauchnye yssledovanyia v sovremennom myre. Vyp. 5. Ch. 7. S. 144–154.

3. Marusei, T.V.; Bilyk, T.L. (2018). Suchasni tendentsii rozvytku dystantsiinoi osvity v Ukraini. Science, Research, Development. Pedagogy 8, Berlin. S. 14–17.

4.  Nazar, M.M. (2019). Internet-navchannia yak bazova vlastyvist informatsiinoho suspilstva // Teoriia i praktyka suchasnoi psykholohii. № 2. S. 83–87.

5. Suiatynova, K.Ye. (2020). Dystantsiina osvita u ZVO u zviazku iz poshyrenniam koronavirusu SOVID-19. Suchasni informatsiini tekhnolohii ta innovatsiini metodyky navchannia: dosvid, tendentsii, perspektyvy : materialy V Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi internet-konferentsii (m. Ternopil, 30 kvitnia, 2020). Ternopil : TNPU im. V. Hnatiuka. S. 72–74.

Tyshkevych, Kateryna (2023). BIBLIOTIME MOBILE APPLICATION AS AN ONLINE SERVICE OF LIBRARIES OF UKRAINE FOR YOUTH. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal (https://issn2391-4165.webnode.com.ua/), 01 (37).

 

МОБІЛЬНИЙ ЗАСТОСУНОК BIBLIOTIME ЯК ОНЛАЙН-СЕРВІС БІБЛІОТЕК УКРАЇНИ ДЛЯ ЮНАЦТВА, МОЛОДІ

УДК 021.65:027.625

Тишкевич, Катерина, Державна бібліотека України для юнацтва (Україна, Кив), науково-методичний відділ, завідувачка, здобувач Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, https://orcid.org/0000-0003-0273-4887, tyshkevych2012@gmail.com

АНОТАЦІЯ

У дослідженні розкрито сутність та можливості мобільного застосунку BiblioTime (авторська розробка – Т. К.) як онлайн-сервісу надання послуг користувачам бібліотек для юнацтва, молоді. У роботі розглянуто мобільний застосунок BiblioTime як ефективній інструмент вироблення у користувачів бібліотек України для юнацтва, молоді практичних навичок щодо формування інформаційно-бібліотечного простору. Охарактеризовано теоретичні і практичні дослідження розвитку бібліотек в системі соціальних комунікацій, що свідчить про широкий діапазон перспектив функціонування бібліотеки в інформаційному суспільстві, пов'язаних переважним чином із стратегічним плануванням, спрямованим на впровадження нових інформаційних технологій, забезпечення доступу до інформаційних систем і мереж за умов інформаційного ринку, видавничою діяльністю, а також із роботою з електронними мережевими ресурсами, які перебувають на різних щаблях функціонування соціальних комунікацій, зокрема мобільного застосунку BiblioTime. Сучасні технології дозволяють максимально адаптувати програми під різні мобільні пристрої і зробити простими для задоволення інформаційних потреб користувачів.

Ключові слова: онлайн-сервіс, бібліотеки України для юнацтва, мобільний застосунок BiblioTime, мобільні застосунки.

BIBLIOTIME APPLICATION AS AN ONLINE SERVICE OF LIBRARIES OF UKRAINE FOR YOUTH

Tyshkevych, Kateryna, National Academy of Culture and Arts Management (Ukraine, Kyiv), Scientific Department and Editorial and Publishing Activities, Deputy Head, PhD student,  https://orcid.org/0000-0003-0273-4887, ktyshkevych@dakkkim.edu.ua

SUMMARY

The research highlights the essence and capabilities of the mobile application BiblioTime (the author's development – T. K.) as an online service to provide services for library, aimed at young users. The paper considers the BiblioTime application as an effective tool for developing the users of libraries of Ukraine for youth practical skills of the formation of information and library space. Theoretical and practical studies of library development in the system of social communications are characterized, which indicates a wide range of prospects for the functioning of the library in the information society, mainly related to the following issues: strategic planning aimed at introducing new information technologies; providing access to information systems and networks; market; publishing activities and electronic network resources that are at different stages of the functioning of social communications, including the mobile application BiblioTime. Modern technologies allow us to adapt applications to various mobile devices and make them to meet the information needs of users.

Keywords: online service, libraries of Ukraine for youth, BiblioTime application, mobile applications.

 

Постановка проблеми дослідження. Сучасні мобільні застосунки стають потужним маркетинговим інструментом, який дозволяє вирішувати безліч завдань: створювати імідж, підтримувати бренд і підвищувати лояльність до нього з боку споживачів, оптимізувати процеси комунікації, створювати певний інформаційний простір.

Таким чином, для того щоб і бібліотеки йшли в ногу з часом, пропонуємо застосувати цю технологію для налагодження комунікації, взаємозв’язку з користувачами і побудови ефективно привабливого іміджу.

Аналіз досліджень і публікацій. Вивченню онлайн-сервісів як засобу надання інтернет-послуг, присвячено значну кількість публікацій, яка останнім часом є вимогою. Досліджуються питання використання онлайн-сервісів для бібліотечної роботи. До популярних форм забезпечення інформаційних потреб сучасних користувачів належать віртуальні виставки, які використовують для створення віртуальних експозицій, що сприятиме формуванню бібліотечно-інформаційного простору сьогодення [1, 45].

Серед переваг онлайн-сервісів слід виокремити застосування інформаційно-комунікаційних технологій в освіті, що привело до появи нового покоління інформаційних засобів навчання, дало змогу підвищити якість навчання, створити ефективні засоби взаємодії викладачів зі студентами. На думку А. М. Шелестової, нові інформаційні засоби навчання дають можливість значно підвищити ефективність навчання. У навчальному процесі онлайн-сервіси формують нову модель освітнього процесу, яка є інноваційною, відкритою, гнучкою, динамічною, вільною від просторово-часових обмежень, постійно обновлюваною та індивідуалізованою. [2, 28].

Аналізу можливості застосування онлайн-інструментів інтерактивного навчання для реалізації навчального співробітництва присвячено дослідження М. А. Гладун та М. А. Сабліної. У роботі проаналізовано можливості використання онлайн-інструментів та ресурсів, які дозволяють організувати співпрацю під час навчального процесу. Розглянуто етапи та напрями співробітництва з використанням онлайн-сервісів. Здійснено огляд інструментів та підготовлено приклади їх застосування на всіх етапах навчального процесу. До того ж продемонстровано переваги використання охарактеризованих онлайн-сервісів [3, 33].

Також ефективним інструментом є оповіщення в соціальних мережах про проведення різних цікавих подій в інструменті «Заходи». Заходами в різних соціальних мережах називаються спеціальні інструменти, призначені для оповіщення користувачів мереж про різні цікаві події. Наприклад, на своїх особистих сторінках користувачі можуть створювати заходи для запрошення друзів на які-небудь свята або зустрічі, а власники сторінок отримують можливість запрошувати учасників соціальних мереж на так звані «івенти»: акції, вечори, презентації тощо [4].

Мета дослідження. У дослідженні розкрито сутність та можливості мобільного застосунку BiblioTime як онлайн-сервісу надання послуг користувачам бібліотек для юнацтва.

Виклад основного матеріалу. Звичайно, програмування застосунків для мобільних телефонів є складним процесом і для його реалізації необхідні певні знання і навички програмування на основних системних платформах.

Застосунок для мобільних телефонів працює за об’єктно-серверним принципом. Тобто, основні бази даних знаходяться на віддалених серверах сайтів самих розробників, а на вашому мобільному телефоні розгортається інсталяційний файл програми, який дистанційно керує базами даних. Така схема роботи дозволяє зробити програми мобільними, інтерактивними, що не забиває пам’ять телефону і дозволяє використовувати максимально широкі можливості мобільних застосунків, а також швидко адаптуватися до нових оновлень застосунку.

Досить актуальною є на сьогодні ідея створення мобільних застосунків. Для бібліотек її можна теж застосувати, і більш детально розглянемо цю пропозицію в наступному пункті нашої роботи.

Ще одним ефективним засобом рекламування бібліотеки та її видавничої продукції може стати активна робота бібліотек з вишами України, школами, гімназіями, коледжами тощо. Бібліотеки повинні розширювати свою цільову аудиторію. Навряд чи всі виші України, можуть похвалитися достойними бібліотеками, які здатні забезпечити потреби своїх студентів. Більшість матеріалів студенти змушені шукати в інтернеті, через те, що їхні базові бібліотеки не можуть забезпечити їм доступ до новітньої фахової літератури. Таким чином, бібліотекам варто зайнятися виданням потрібної фахової продукції і стати більш затребуваними серед сучасної молоді.

Через брак спеціалізованої літератури, оцифрування стає дуже доцільним, оскільки завдяки йому тексти стають більш доступними. Це стосується і рідкісних зразків. Наразі стратегії оцифрування оперують публічними й приватними проектами, але ще без належної уваги до попиту. Бібліотеки майже не співпрацюють з науковцями та видавництвами. Ми стоїмо перед актуальним завданням ефективної передачі спадщини світового письменства у новому цифровому доступі. Вторинна цифрова форма не може бути самоціллю.

Багато бібліотек ще у 90-ті рр. ХХ ст. мали онлайн-каталоги, але тоді йшлося здебільшого про важко доступні моноліти. Асоціативні розпізнавання чи завзяте «порпання» віртуальних полиць не були передбачені; каталог був задуманий як текстовий, замкнений перелік медіа-фонду кожної окремої установи. Ця концепція не вписується в інформаційне середовище, в якому багато цікавої інформації з царини каталогізованих інформаційних ресурсів (і дедалі частіше саме ці інформаційні ресурси) доступні онлайн.

Сьогодні у багатьох онлайн-каталогах наявні, наприклад, зображення обкладинки книжки чи компакт-диска. У вільній, створеній спільно багатьма інтернет-користувачами, енциклопедії Вікіпедія представлено статті, де згадується каталогізована книжка. Або ж показано, чи такі проекти масового оцифрування, як Google Books, вже вивісили частково або повністю книжку онлайн. Багато таких нових інформаційних ресурсів приєднується до каталогу, що знову ж таки робить видимими тематичні посилання на інші книжки у каталозі.

Активний користувач інформацією перебуває нині у центрі революційних перетворень онлайн-каталогів. Для нього стає очевидним, що він може створювати власні списки літератури, примітки й ключові слова, і навіть керувати власною копією знайденого примірника у форматі PDF – і це все безпосередньо там, де ведеться пошук інформаційних ресурсів. Місцями таких знахідок, звичайно ж, є передусім власні комп’ютери й мережа. Відповідно, каталоги та інші бібліотечні бази даних дедалі частіше не просто підтримують перегляд знайденого інформаційного ресурсу, але й стають інтегрованим віртуальним верстаком користувача інформацією. Кліком мишки інформація упорядковується у списки з теґами (тобто ключовими словами), крім того вона імпортується в інші інформаційні системи.

Зрештою, мало хто завдає собі клопоту створювати власну онлайн-підбірку ресурсів і користуватися нею, якщо дані не можна взяти із собою туди, куди хочеш, і не можна зробити з даними те, що хочеш. Занепад управління цифровими правами (DRM) в індустрії розваг показав, що спроба обмежити користувачів в інформації через штучні кордони власного ПК не є популярною у добу Інтернету і це не стане запорукою успіху.

В мережі Інтернет почастішав вільний доступ до онлайн-матеріалів. Так, великі освітні установи США тяжіють до того, аби переводити у вільний доступ лекційні матеріали та відеозаписи з вільними ліцензіями. Навіть на таких платформах, як ютуб, змішуються розважальні й навчальні матеріали. Натисканням кнопки завантаженому відео присвоюються ліцензії Креативної Спільноти (Creative Commons) [6], які гарантують користувачеві – слідом за ідеєю відкритого доступу – не тільки безкоштовний доступ, але й усі права креативного користування, подальшої обробки й оновленої публікації медіа. У цьому світі відкритого доступу і бібліотеки знаходять свою нішу, стають необхідними у вирішенні цілої низки важливих завдань.

В мережі Інтернет бібліотеки з усього світу зближуються, їхні каталоги можна порівнювати між собою, якщо вони ще не інтегровані. Цей процес триває. Уся книжкова продукція останніх 500 років стала відкритою як ніколи – це приваблива пропозиція для допитливих людей.

Потрібно дуже багато часу і людських ресурсів, аби перетворити інтернет, хоча б частково, на елемент освіти. Тому бібліотеки, в цьому аспекті більш надійне джерело для отримання достовірної інформації. Через це, бібліотеки та їх видавнича діяльність продовжують відігравати ключову роль в освітньому процесі.

Бібліотека повинна зайняти місце культурно-просвітницького наставника. Кожна бібліотека повинна слідкувати за власним іміджем. Кількість видавничої продукції бібліотек має бути збільшена, і відповідати потребам сучасного часу, бути актуальною. Про видану продукцію варто розповідати (рекламувати), цільова аудиторія та інші соціальні групи населення повинні знати про діяльність бібліотек, і це дасть можливість збільшити кількість бажаючих взяти участь в обміні інформацією.

І оскільки нині складно уявити сучасну людину без мобільного пристрою в руках – це і визначило пріоритетність розгляду саме мобільного застосунку як ефективного елемента для здійснення комунікації між бібліотекою та її користувачами. Телефони, смартфони чи інші комунікатори, всі ці пристрої дуже добре прижилися в нашому житті.

На сьогодні мобільний застосунок є потужним інструментом не лише для здійснення комунікації та забезпечення дозвілля, а й для проведення ефективних рекламних та ПР-кампаній, і навіть для оптимізації бізнес-процесів.

Розглянемо більш детально що ж таке мобільний застосунок та які його основні функціональні особливості.

Мобільний застосунок є програмою, встановлену на тій чи іншій платформі (Android, Symbian, Bada, iOS, iPhone), яка володіє певним функціоналом, що дозволяє виконувати різноманітні дії. Розробляються ці програми на мові високого рівня та компілюються в нативний код пристрою. Мобільні застосунки міцно зайняли свою нішу в багатьох сферах діяльності людини і сьогодні використовуються не тільки для розваг (як це переважно було раніше), але і для ведення бізнесу та проведення різних рекламних кампаній. Сучасні технології дозволяють максимально адаптувати програми під різні мобільні пристрої і зробити простими для сприйняття людиною.

Програми, що позиціонують себе як мобільний застосунок, створюються, на основі потреб користувачів. Тому, можна виділити кілька видів мобільних застосунків залежно від їх спрямованості і функцій, що вони виконують:

-       Промо-застосунки для мобільних пристроїв. Такі програми, як правило, обмежені в своїх функціях, але є дуже креативними і популярними в наш час. Прикладом такого мобільного застосунку може стати віртуальна запальничка від Zippo або застосунок Magic Coke Bottle, яке є пляшкою «Coca-Cola», передбачає майбутнє. Такий мобільний застосунок найчастіше використовується як частина рекламної кампанії відомих брендів.

-     Програми-події. Такі програми розробляються для трансляції тих чи інших подій. Наприклад, для перегляду Олімпіади онлайн тощо.

-    Програми-служби, які є своєрідними аналогами сайтів. Такі мобільні застосунки можуть розроблятися у вигляді каталогів, списків тощо, що відображають діяльність тієї чи іншої організації.

-             Ігри, оскільки найчастіше все ж мобільні застосунки розробляються саме для розваг.

-      Інтернет-магазини. Такі мобільні застосунки створюються для здійснення онлайн-покупок одягу, аксесуарів, прикрас тощо і нині вони набувають більшої популярності, оскільки значно полегшують процес вибору та придбання необхідної речі.

-       Мобільні застосунки для бізнесу. Такі програми створюються як для спілкування та оптимізації роботи всередині організації (корпоративні додатки), так і для взаємодії з клієнтами.

-        Інші види мобільних застосунків: контентні застосунки, застосунки-соціальні мережі, системні програми тощо [5, 71-72].

Не можна дати чітку класифікацію мобільних застосунків, адже деякі з них настільки багатофункціональні, що є своєрідним «міксом» різних видів мобільних застосунків. Як правило, такі застосунки, які пропонують користувачам широкі можливості, є платними. Безкоштовні мобільні застосунки найчастіше є простим програмним забезпеченням з обмеженим набором можливостей, наприклад, для перегляду електронної пошти. Хоча є і винятки.

Сучасні мобільні застосунки стають потужним маркетинговим інструментом, який дозволяє вирішувати безліч завдань: створювати імідж, підтримувати бренд і підвищувати лояльність до нього з боку споживачів, оптимізувати процеси комунікації, створювати певний інформаційний простір.

Тому, для того щоб і бібліотеки йшли в ногу з часом, пропонуємо застосувати цю технологію для налагодження комунікації, взаємозв’язку з користувачами і побудови ефективно привабливого іміджу.

Оскільки, бібліотека – це заклад державної форми власності, пропонуємо створити безкоштовний мобільний застосунок для підписників Державної бібліотеки України для юнацтва, за запропонованою нами схемою, назвою, структурою, функціями.

Звичайно, програмування застосунків для мобільних телефонів є складним  процесом і для його реалізації необхідні певні знання і навички програмування на основних системних платформах.

Застосунок для мобільних телефонів працює за об’єктно-серверним принципом. Тобто, основні бази даних знаходяться на віддалених серверах сайтів самих розробників, а на вашому мобільному телефоні розгортається інсталяційний файл програми, який дистанційно керує базами даних. Така схема роботи дозволяє зробити програми мобільними, інтерактивними, що не забиває пам’ять телефону і дозволяє використовувати максимально широкі можливості мобільних застосунків, а також швидко адаптуватися до нових оновлень застосунку.

Безкоштовний мобільний застосунок BiblioTime (Авторська розробка – Т. К.), скрадатиметься з таких розділів, як зображено на схемі:

Висновки. Таким чином, теоретичні і практичні дослідження розвитку бібліотек в системі соціальних комунікацій свідчить про широкий діапазон перспектив функціонування бібліотеки в інформаційному суспільстві, пов'язаних переважним чином із стратегічним плануванням, спрямованим на впровадження нових інформаційних технологій, забезпечення доступу до інформаційних систем і мереж за умов інформаційного ринку, видавничою діяльністю, а також із роботою з електронними мережевими ресурсами, які перебувають на різних щаблях функціонування соціальних комунікацій, зокрема мобільного застосунку BiblioTime. Мобільні застосунки міцно зайняли свою нішу в багатьох сферах діяльності людини і сьогодні використовуються не тільки для розваг, але і для ведення бізнесу та проведення різних рекламних кампаній, для здобуття освіти та дозвілля. Сучасні технології дозволяють максимально адаптувати програми під різні мобільні пристрої і зробити простими для сприйняття користувачами інформаційних потреб.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРА:

1.      Білущак Т., Акиджи В. Особливості сервісів для створення віртуальних виставок у формуванні ефективного бібліотечно-інформаційного простору. Вісник Книжкової палати. 2019. № 2. C. 45-48.

2.        Шелестова А. М. Онлайн-сервіси як перспективні та альтернативні засоби навчання студентів вишів України. Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. 2018. № 2. C. 23-29.

3.        Гладун М. А., Сабліна М. А. Сучасні онлайн інструменти інтерактивного навчання як технологія співробітництва. Open educational e-environment of modern University. 2018. № 4. С. 33-43.

4. Просування в соціальних мережах за допомогою заходів. URL: https://promodo.ua/ua/services/smm/#gref (дата звернення: жовтень 2020).)

5.        Тишкевич К. Мобільний додаток як віртуальний сервіс бібліотек України для юнацтва, молоді. Культура і мистецтво: сучасний науковий вимір : матеріали IV міжнар. наук. конф. молодих вчених, аспірантів та магістрів, 3-4 лист. 2020 р. М-во культ. України; Нац. акад. кер. кадрів культ. і мистец. Київ: НАКККіМ, 2020. 166 с.

6.        Open access to knowledge is critical – especially during a global health emergency. URL: https://creativecommons.org/ (access date: October 2020).

REFERENCES:

1.    Bilushchak, T.; Akidzhi, V. (2019). Features of services for creating virtual exhibitions in the formation of an effective library and information. Visnyk Knyzhkovoyi palaty, 2, 45-48 [in Ukrainian].

2.    Shelestova, A.M. (2018). Online services as promising and alternative means of teaching students of universities in Ukraine. Bibliotekoznavstvo. Dokumentoznavstvo. Informolohiya, 2, 23–29 [in Ukrainian]. .

3.    Gladun, M.A.; Sablina, M.A. (2018). Modern online tools for interactive learning as a technology of cooperation. Open educational e-environment of modern University, 4, 33-43 [in Ukrainian]. .

4. Promotion on social networks through activities. – Available at: https://promodo.ua/ua/services/smm/#gref (access date: October 2020) [in Ukrainian].

5.    Tyshkevych, K. (2020). Mobile application as a virtual service of libraries of Ukraine for youth. Kulʹtura i mystetstvo: suchasnyy naukovyy vymir. Kyiv: NAKKKiM. 166 p. [in Ukrainian].

 6.    Open access to knowledge is critical – especially during a global health emergency. - Available at: https://creativecommons.org/ (access date: October 2020) [in USA].

Tereshchenko, Oksana (2022). SOCIAL AND PHILOSOPHICAL PERSPECTIVE OF MIGRATION PROCESSES. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal (https://issn2391-4165.webnode.com.ua/), 01 (33).

 

 СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ РАКУРС МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

 УДК 316:789/789

Терещенко, Оксана, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (Київ, Україна), аспірантка, perekladachgr@gmail.com

АНОТАЦІЯ

У статті висвітлено соціально-філософський ракурс  міграційних процесів. Установлено, що масштаби міграцій, їх спрямованість і соціально-політичні наслідки вимагають нового розуміння міграцій як соціально-філософського процесу. Міграційні потоки впливають на економічну, демографічну, релігійну, етнічну ситуації в державі, на її політичну стабільність та розвиток загалом. Масовість цього процесу зумовлює необхідність урахування міграційної ситуації для прийняття рішень, насамперед у політичній сфері, для забезпечення національної безпеки та розробки міграційної політики, що відповідає сучасним політичним реаліям. Сучасний стан досліджень проблем міграції потребує вироблення міждисциплінарних теоретико-методологічних параметрів. Основоположними для вивчення міграційних процесів у рамках міждисциплінарного підходу є мережевий підхід, новий інституційний підхід, теорія ризиків, концепція «людського капіталу» і теоретико-методологічні основи, що розробляються в вітчизняній соціології транснаціональної міграції, яка формується сьогодні. З одного боку, міграція безпосередньо відноситься до людини: до проблеми її фізичного виживання, збереження її духовності та єдності її духовної культури, свідомості її індивідуального та соціального буття та її місця в історії. З іншого боку, людина не може бути зрозуміла поза суспільством і міграція людей, що постійно проектують і практично оцінюють свої дії по переміщенню в географічному і, як наслідок, соціальному просторі різними способами впливає на суспільство (традиційне, сучасне, постсучасне). У соціальному просторі ХХІ століття опозиції «центр-периферія», «столиця-провінція», «колонія-метрополія» не просто продовжують існувати, а стають основою сучасного світу: є «безнадійні» периферійні країни, економіки та культури, а обрані «центральні». Підсумовано, що соціально-філософська проблематика міграції за своїм складом включає основні філософські поняття та категорії (діяльність, існування, доля, процес, спосіб життя, простір, час, буття, особистість, влада, держава, історія, культура, форма, соціальне та індивідуальне, прогрес, життєвий світ, право, громадянське суспільство, політика, цінності, інтереси). Це вказує на те, що соціальна філософія нині звернена до філософських уявлень. Водночас вона переважно зорієнтована на розуміння сучасних модифікацій дійсності, її актуальної проблематики та визначення перспектив розвитку. Так, «примарність» міграційного досвіду, наукові онтології подорожей та мандрівок, тематика «вдома» та «дороги» – це загальнозначущі напрямки філософського аналізу.

Ключові слова: міграція, міграційні потоки, міждисциплінарний підхід, соціальний ракурс, філософський ракурс, суспільство.

 

SOCIAL AND PHILOSOPHICAL PERSPECTIVE OF MIGRATION PROCESSES

Tereshchenko, Oksana, National Technical University of Ukraine «Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute» (Kyiv, Ukraine), PhD student, perekladachgr@gmail.com

Summary

Article outlines social and philosophical perspective of migration processes. It has been found that the scale of migrations, their directions and social and political results require a new understanding of migrations as a social and philosophical process. Migration flows influence to the economic, demographical, religious, ethnical situation in the state, to its political stability and general development. The massiveness of this process makes it necessary to take into account the migration situation for decision-making, primarily in the political sphere, to ensure national security and develop a migration policy that corresponds to modern political realities. Modern state of studies of the issue of migration needs the development of interdisciplinary theoretical and methodological indicators. The basics for investigating migration processes within the framework of an interdisciplinary approach is a network approach, a new institutional approach, the theory of risks, the concept of «human capital» and the theoretical and methodological foundations that are being developed in the domestic sociology of transnational migration, which is being formed today. From one side, migration directly relates to human: to the problem of his/her physical survival, preservation of spirituality and unity of his/her spiritual culture, consciousness of his/her individual and social existence and the place in history. From the other side, human cannot be understandable outside the society and the migration of people who are constantly designing and practically evaluating their actions to move in geographical and, as a result, social space, affects society in various ways (traditional, modern, postmodern). In the social space of the XXI^th century the oppositions «center-periphery», «capital-province», «colony-metropolis» not only contain existence, but also become the basis of modern world: there are «hopeless» peripheral countries, economies and cultures, and the chosen ones are «central». It has been summed up that social and philosophical issue of migration due to its composition includes the main philosophical notions and categories (activity, existence, fate, process, way of life, space, time, being, personality, power, state, history, culture, form, social and individual, progress, life world, law, civil society, politics, values, interests). This indicates that social philosophy is now turned to philosophical ideas. At the same time, it is mainly focused on the understanding of modern modifications of reality, its current problems and the definition of development prospects. Thus, the «illusion» of migration experience, scientific ontologies of travels and journeys, the subject of «home» and «road» are generally significant areas of philosophical analysis.

Key words: migration, migration flows, interdisciplinary approach, social perspective, philosophical perspective, society.

Актуальність теми зумовлена ​​суттєвим впливом міграцій на всі сфери життєдіяльності суспільства у сучасних політичних умовах. Геополітичні зміни в сучасному світі породжують нові причини та мотивації міграцій, перетворивши людські ресурси на ключове джерело соціально-економічного розвитку держав, а самі міграційні процеси на глобальне явище. Все це посилює необхідність та значущість дослідження міграційних проблем. 

Масштаби міграцій, їх спрямованість і соціально-політичні наслідки вимагають нового розуміння міграцій як соціально-філософського процесу. Міграційні потоки впливають на економічну, демографічну, релігійну, етнічну ситуації в державі, на її політичну стабільність та розвиток загалом. Масовість цього процесу зумовлює необхідність урахування міграційної ситуації для прийняття рішень, насамперед у політичній сфері, для забезпечення національної безпеки та розробки міграційної політики, що відповідає сучасним політичним реаліям.

Міграційні процеси, як явище соціально-політичне, відрізняються складністю та неоднозначністю, вимагають дослідження причин та факторів формування мотивації до міграцій, самого процесу міграційних пересувань, включаючи проблеми соціокультурної адаптації мігрантів та їх впливу на соціально-політичну стабільність у країні, що приймає.

Мета статті полягає у висвітленні соціально-філософського ракурсу міграційних процесів.

 

Розвиток техногенної цивілізації, трансформуючи традиційні суспільства та їх культури, породжує феномен глобалізації, невід'ємною складовою якого є масштабні міграційні процеси. Міжнародна міграція значно впливає на соціально-економічний і демографічний розвиток нашої держави, робить істотний внесок в еволюцію соціальних відносин. З прибуттям мігрантів та іммігрантів ускладнюється стратифікація українського суспільства, внаслідок чого розвиваються процеси соціально-політичної трансформації. 

Удосконалення нормативно-правових інструментів у міграційній сфері з 2012 по 2017 роки дозволили поєднувати заходи протидії незаконній міграції з підтримкою мігрантів, які перебувають у правовому полі, підвищенням їхньої правової та соціальної захищеності. Разом з тим, внаслідок значної соціокультурної дистанції між мігрантами та суспільством, яке приймає, сприйняття українцями мігрантів залишається досить негативним. Вирішення проблеми ризиків розвитку соціально-політичного конфлікту у сфері включення мігрантів у суспільство є можливим виключно за умови реалізації відповідної державної політики щодо адаптації та інтеграції іноземних громадян та ефективного політичного та державного управління у цій сфері.

 

Сьогодні міграція як міждисциплінарний об'єкт вивчення передбачає різноманітні ракурси, прийоми та техніки дослідження, а також різноманітну методологію. Демографи розглядають вплив міграції на чисельність населення [3; 5].Політологи аналізують роль держави у здійсненні контролю міграційних змін та процес формування національної політики та національної безпеки [1; 2; 8; 10]. Історики вивчають міграційний досвід суб'єктів міграції, визначають регіони результату населення та роль міграції у розвитку суспільства з погляду історичної ретроспективи [11; 12]. Соціологи виділяють причини та приводи для міграції, вивчають адаптацію мігрантів на території, що приймає, розглядають соціальну мобільність, займаються прогнозуванням міграційних процесів [4; 6; 8]. Психологи розглядають міграцію з погляду «культурного стресу», адаптацію мігрантів, специфічних міграційних стратегій, психологічних проблем взаємовідносин різних етнічних груп [7; 9]. Економісти розглядають міграцію крізь поняття: ринок праці, безробіття, собівартість та якість продукції [13; 14]. Однак якою б специфікою не володіли підходи та теорії міграційних процесів, у науковому середовищі зміцнюється думка про те, що необхідна єдина специфічна галузь знання, спрямована на вивчення міграційних процесів.

 

Сучасний стан досліджень проблем міграції потребує вироблення міждисциплінарних теоретико-методологічних параметрів. На наш погляд, основоположними для вивчення міграційних процесів у рамках міждисциплінарного підходу є мережевий підхід, новий інституційний підхід, теорія ризиків, концепція «людського капіталу» і теоретико-методологічні основи, що розробляються в вітчизняній соціології транснаціональної міграції, яка формується сьогодні.

 

У найзагальнішому вигляді зупинимося на цих базових засадах вивчення міграції в рамках згаданих теоретичних конструктах. У соціології про мережі говорять у двох сенсах: по-перше, як про феномен, що існує в соціальній реальності, а по-друге, як про інструментарій, що дозволяє аналізувати цю реальність. У розрізі розбору соціальних мереж як феномена розглядається зміст та структура зв'язків між дійовими особами. У сфері трактування мереж як інструментарію досліджують конфігурацію мережі, оцінюючи силу і чистоту зв'язку. У кожному з цих випадків як метод дослідження різних соціальних структур виділяється аналіз зв'язків між різними суб'єктами соціальних та економічних відносин.

 

Іншими словами, мережевий підхід говорить про суспільство як про величезну мережу відносин (формальних та неформальних) між людьми. У соціальних мережах приймається атомарне бачення соціальних феноменів: «Актор еквівалентний атому соціальної структури. Зв'язки актора розглядаються подібно до зв'язків атомів в молекулі» [14]. Подібне твердження є основною характеристикою дослідження соціальних мереж. Цей підхід пропонує досліднику-соціологу переміститися з макрорівня аналізу на мікрорівень дослідження міграційних процесів.

 

Новий інституційний підхід знайшов  прихильників у соціології наприкінці 80-х - на початку 90-х років минулого століття. Представники цього підходу розглядають мережі як інституційні утворення. Якщо в рамках інституційного підходу та економічних наук досліджується людина економічна, людина раціональна, то для міждисциплінарного підходу важлива людина соціальна, людина, схильна не тільки до раціонального знання, а й до трактування цієї раціональності, на основі якої вона і здійснює свої дії.

 

Тобто, не кожна дія соціальної людини реально раціональна, у той час як кожна дія людини економічної є дійсно раціональною. Сучасні дослідники, характеризуючи новий інституціональний підхід, виходять за його рамки економічного знання, наближаючись до соціальних парадигм і виводячи на перший план не економічну, а соціальну людину. Людину до кінця не визначену, яка формує свою поведінку не тільки на основі чистої раціональності та економічної вигоди, а зокрема, і за рахунок інших абстрактних факторів. Насамперед соціальні економісти користувалися розробками економістів нового інституційного спрямування [8].

 

У міждисциплінарному дослідженні новий інституціональний підхід необхідний для пояснення моделей взаємодії мігрантів з середовищем. Застосування цього підходу структурує контекст, в рамках якого відбувається комунікація між трудовими мігрантами та спільнотою, що приймає. Тобто ми не розглядаємо окремо закони, традиції, цінності, контролюючі фактори тощо, а об'єднуємо все це двома формами кодифікації: формальними та неформальними інститутами.

 

В рамках дослідження важливо, що різні соціальні інститути, встановлюють рамки взаємодій суб'єкта із середовищем. Про це йдеться у підході Д. Норта як про «правила гри», у суспільстві. Ці правила створені людиною [9].

 

Застосування підходу Д. Норта здійснюється у сьогоднішніх соціологічних вимірах щодо мігрантів у приймаючому співтоваристві. Серед низки робіт можна виділити роботи таких дослідників, як Е. Лібанова. Дослідниця стверджує, що «роль інститутів полягає в кількох функціях:

1) вони зменшують невизначеність шляхом встановлення стійкої (хоча і не обов'язково ефективної) структури взаємодії між людьми;

2) вони формують можливості, які мають члени суспільства, і визначають рамки, у яких люди взаємодіють один з одним;

3) вони задають структуру спонукальних мотивів людської взаємодії та організують взаємини між людьми;

4) вони визначають та обмежують набір альтернатив, які є у кожної людини;

5) вони мають вирішальний вплив на те, які саме організації виникають і як вони розвиваються» [5, с. 28].

 

Ми спираємося на розуміння того, що соціальні інститути не однорідні, а поділяються на два види (формальні та неформальні). Інститути формальні включають політико-економічні договори та юридично оформлені «правила гри». Ці правила, починаючи від «конституції, статусів (законодавчих актів), законодавчих постанов та розпоряджень, до індивідуальних контрактів й становлять загальні та конкретні обмеження» [5, с. 28]. Неформальні інститути є «неписаними правилами», традиціями та звичаями. «Виникаючи як засіб координації форм людської взаємодії, що стійко повторюються, неформальні обмеження є:

1) продовженням, розвитком і модифікацією формальних правил;

2) є соціально санкціонованими нормами поведінки;

3) внутрішньо обов'язковими стандартами поведінки людини» [7].

 

Теорія ризиків може розглядатися у двох напрямках у рамках міждисциплінарного дослідження міграційних процесів. Перший напрямок – вивчення перспектив соціальної адаптації груп трудових мігрантів – визначає здатність мігрантів долати міграційні ризики. При адаптації до умов нової території виникає альтернатива вибору між успішністю трудової інтеграції та збереженням етнокультурної ідентичності. Чим вищий рівень соціальних ризиків для етнічних мігрантів, тим вища ймовірність розвитку процесу їхньої трудової адаптації за компенсаційним сценарієм – етнічною ізоляцією чи сегрегацією; і навпаки – що нижчий рівень соціальних ризиків, то вища ймовірність етнічної акомодації чи асиміляції мігрантів. Водночас соціальні ризики підвищують рівень адаптивності мігрантів за рахунок підвищення їхньої підприємницької активності. Другий напрямок дозволяє звернутися до мотивації трудових мігрантів у зміні місця роботи. Теорія ризиків дозволяє нам розглядати причини міграції, ґрунтуючись не лише на економічних, а й на соціальних факторах.

 

Очевидно, що міграція може розглядатися не просто як відповідь на економічну або політичну кризу, що існує на даній конкретній території, а як соціальний проект, до якого включені не тільки учасники міграційного процесу, але і все населення регіону відтоку трудових ресурсів, оскільки трудові мігранти наділяються певним соціальним статусом у регіонах, звідки вони виїхали. Теорія ризиків дає можливість простежити причини та чинники формування цього соціального статусу.

 

Зупиняючись на загальному теоретико-методологічному підході, запропонованому П. Безуглим в рамках нової галузі соціологічного знання «соціологія міграції», слід підкреслити, що «не тільки міграційний процес впливає на соціальну ситуацію у всіх сферах суспільства та населення, що приймає та віддає, – (назвемо це «міграційний чинник»), а й ситуація впливає на міграцію («міграційна функція»)» [1].

 

Обґрунтовуючи міждисциплінарний статус соціології міграції, сучасні дослідники виділяють кілька складових міграційного процесу: формування факторів мобільності, власне процес міграційного переміщення та адаптацію мігрантів на новому місці. У цілому, нині, вивчення соціальної адаптації мігрантів входить у структуру соціології міграції як окреме соціологічне знання. А методологія мережного підходу, нового інституційного підходу у соціології, теорії ризиків та людського капіталу не виходить за теоретико-методологічні рамки сучасної соціології міграції.

 

Міграція населення як зумовлене соціо-історичними умовами специфічне явище суспільної системи та культури, обслуговує об'єктивні потреби існування та розвитку людського суспільства та забезпечує колективний характер буття людей. Міграція, таким чином, є проявом соціальної діалектики і тому вона стає предметом дослідження в соціальній філософії. З одного боку, міграція безпосередньо відноситься до людини: до проблеми її фізичного виживання, збереження її духовності та єдності її духовної культури, свідомості її індивідуального та соціального буття та її місця в історії. Адже саме людина та її особливості визначають специфіку соціального пізнання. З іншого боку, людина не може бути зрозуміла поза суспільством і міграція людей, що постійно проектують і практично оцінюють свої дії по переміщенню в географічному і, як наслідок, соціальному просторі різними способами впливає на суспільство (традиційне, сучасне, постсучасне).

 

Більше того, міграція явно та імпліцитно інспірує створення суспільств з досі невідомим і недослідженим етнічним та культурним, а часом і економічним розмаїттям, що сприяє появі нових міжнаціональних громад як особливих соціальних груп, чия ідентичність не визначається конкретним територіальним утворенням.

 

У соціальному просторі ХХІ століття опозиції «центр-периферія», «столиця-провінція», «колонія-метрополія» не просто продовжують існувати, а стають основою сучасного світу: є «безнадійні» периферійні країни, економіки та культури, а обрані «центральні».

Перші запекло борються за місце у сьогоденні та майбутньому, культурному та соціальному ландшафті. Одним із способів такої боротьби є міграційна експансія. Другі намагаються протистояти їм, але не можуть обійтися без імпорту робочої сили, інтелектуального потенціалу, залучення населення дітородного віку для вирішення демографічної кризи та ін. Міграція, таким чином, стає одним із способів забезпечення виживання людства, однією з необхідних умов спільної діяльності індивідів. Тому дослідження механізмів впливу міграції на соціум є завданням, яке потребує ретельного вивчення.

Міграційні процеси обумовлені безліччю як об'єктивних чинників – специфічні історичні та національні умови життя країн, їх культурна своєрідність, особливості існування економіки, дії пануючої в суспільстві політичної еліти – так і суб'єктивними обставинами, багато з яких мають важко передбачуваний та суперечливий характер. Міграція включає в себе безліч різних чинників і структур людської життєдіяльності – соціальних, духовних, економічних, психологічних, історичних.

Необхідність осмислення цих взаємозалежностей у контексті існування сучасного суспільства, у контексті становлення цивілізації майбутнього, у контексті діалектики антропо- та соціоцентризму, нарешті, визначає конкретну актуальність теми дослідження – соціально-філософський аналіз сутності, детермінант та причин флуктуації міграційних потоків.

Соціально-філософська проблематика міграції за своїм складом включає основні філософські поняття та категорії (діяльність, існування, доля, процес, спосіб життя, простір, час, буття, особистість, влада, держава, історія, культура, форма, соціальне та індивідуальне, прогрес, життєвий світ, право, громадянське суспільство, політика, цінності, інтереси). Це вказує на те, що соціальна філософія нині звернена до філософських уявлень. 

Водночас вона переважно зорієнтована на розуміння сучасних модифікацій дійсності, її актуальної проблематики та визначення перспектив розвитку. Необхідно наголосити на незмінній важливості філософського аналізу історичних процесів міграційності. Так, «примарність» міграційного досвіду, наукові онтології подорожей та мандрівок, тематика «вдома» та «дороги» – це загальнозначущі напрямки філософського аналізу. В іншому випадку відбудеться «скочування» соціальної філософії в соціологічну площину, яка не охоплює поняття суспільства з боку простору та часу, буття, еволюції, історії, держави.

Подальші наукові пошуки вбачаємо в  обґрунтуванні соціально-філософського ракурсу дослідження міграційних процесів у традиційному, сучасному та постсучасному суспільствах.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ / REFERENCES:

1.      Безуглий П. Г. Міграція як результат державної освітньої політики в Україні за часів незалежності. Політичне життя. 2017. №4. С. 4–7.

2.      Безуглий П. Г. Теоретичні засади дослідження міграційних процесів. Політичне життя. 2018. №1. С. 5–13.

3.      Вербовий М. Засади й перспективи міграційної політики ЄС та України. Українознавчий альманах. 2012. Вип. 7. С. 89–92.

4.      Внутрішньо переміщені особи: від подолання перешкод до стратегії успіху: монографія / О. Ф. Новікова, О. І. Амоша, В. П. Антонюк та ін.; НАН України, ін-т економіки промисловості. Київ, 2016. 448 с.

5.      Лібанова Е. людський розвиток в україні: мінімізація соціальних ризиків. К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. м.в. Птухи нан україни, 2010. 495 с.

6.      Ніколаєць К. Внутрішня трудова міграція в Україні в 2014–2016 рр. Вісник КНТЕУ. 2017. № 3. С. 19–30.

7.      Пархоменко Н. В. Міграційні процеси як філософська проблема: теоретико-методологічні основи дослідження. Молодий вчений. 2018. № 3(55). С. 457–461.

8.      Сафонов Ю. М. Міграційна політика та міграційні процеси в Україні. Інтелект XXI. 2015. № 3. С. 6–13.

9.      Слюсаревський М.М. Психологія міграції. Кіровоград: ТОВ «Імекс ЛТД», 2013. 244 с.

10.  Харламова Г., Наумова М. Міграція як складова процесу формування людського капіталу України. Економiка та держава. 2010. № 4. С. 32–36.

11.  Шелюк В. Соціальна міграція: Етапи, функції, типи. Перспективи. 2001. № 3 (15). С. 45–50.

12. Ярмистий М.М. Формування та особливості функціонування інститутів державного регулювання міграційної політики України: автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02. Чернів. нац. ун-т ім. Юрія Федьковича. Чернівці, 2016. 20 с.

13.  Ryndzak, O. (2017). International migration of Ukrainian population: development trends and perspectives under the conditions of European integration processes. Transformation of international economic relations: modern challenges, risks, opportunities and prospects: collective monograph / edited by M. Bezpartochnyi. Riga: «Landmark» SIA. Vol.3. P.118–126.

14.  Ryndzak, O. (2016). Theoretical and methodological foundations of migration processes researches. Formation strategy of economic structures: the tools and practices: collective monograph / edited by A. Berezin, M. Bezpartochnyi. Riga: «Landmark» SIA. P. 82–90.