ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ
КРИМІНОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ
Рудик, Микола, кандидат юридичних наук, Національна
академія внутрішніх справ, кафедри поліцейського права, викладач (м. Київ,
Україна), rudikmm@ukr.net
АНОТАЦІЯ
В даній статті проаналізована необхідність формування нової кримінологічної
політики безпеки дорожнього руху та експлуатації автомобільного транспорту,
котра б мала комплексний, міжгалузевий характер, переслідувала конкретні
вимірні цілі, базувалася на органічній системі планових документів,
підкріплювалась дієвим механізмом реалізації запобігання кримінальним
правопорушенням, провадилась у рамках єдиної політики національної безпеки, що створює необхідні передумови для задоволення
потреб користувачів транспорту у наданні транспортних послуг та розвитку
бізнесу [1].
Ключові слова: кримінологічна політика,
державна політика, криміногенні чинники (детермінанти) злочинності,
профілактика злочинності, стратегія і тактика, системний аналіз заходів впливу
на злочинність, системна реалізація заходів
впливу на злочинність.
GENESIS OF NORMATIVE AND
LEGAL PROVISION OF ROAD SAFETY: DOMESTIC AND FOREIGN EXPERIENCE
Rudyk, Mykola, Candidate of Law, lecturer at the Department of
Police Law at National Academy of Internal Affairs, rudikmm@ukr.net
SUMMARY
This article analyzes the need for the formation of a new criminological
policy of road traffic safety and the operation of road transport, which would
have a complex, interdisciplinary nature, pursue specific measurable goals, be
based on an organic system of planning documents, supported by an effective
mechanism for the prevention of criminal offenses, conducted within the
framework of a unified policy of national security, which creates the necessary
prerequisites for meeting the needs of transport users in the provision of
transport services and business development [1].
Keywords: road safety, traffic accident, accident, executive authorities, law
enforcement agencies, National Police of Ukraine.
Вступ. Однією з
найважливіших галузей економічної інфраструктури є транспорт, оскільки його
функціонування безпосередньо впливає на розвиток економіки та соціальної сфери,
забезпечує стійку роботу економічного комплексу в цілому. Основою управління
транспортної системи є єдина державна транспортна політика, що жорстко
скоординована із стратегією соціально-економічного розвитку країни. Транспорт є
однією з базових галузей економіки, ефективне функціонування якої є необхідною
умовою для забезпечення обороноздатності, захисту економічних інтересів
держави, підвищення рівня життя населення. Відповідно, забезпечення
транспортної безпеки є одним із невідкладних завдань державної транспортної
політики. В Україні необхідно переглянути основні напрями запобігання
кримінальним правопорушенням.
Слід зауважити що концептуальні засади
запобігання кримінальним правопорушенням зруйновані, позитивний досвід забутий
а наявні наукові розробки ігноруються. Тому в таких умовах необхідно
переосмислення проблеми забезпечення безпеки дорожнього руху та експлуатації
автомобільного транспорту, виникла необхідність розробки та вдосконалення
кримінологічної моделі яка здатна нейтралізувати негативні процеси
криміналізації суспільних відносин в цих напрямках.
Реалізація такого
завдання можлива в межах наукової доктрини – кримінологічної політики, яка
визначає межі правового та організаційно-практичного інструментарію за
допомогою запобіжних заходів впливу на злочинність [4, c. 1125-1127].
Виклад
основного матеріалу. Без чіткого уявлення про їх цілі, завдання, принципи, пріоритети,
механізм реалізації, загальні правила поведінки учасників правовідносин
неможливе впровадження кримінологічної політики у сфері безпеки дорожнього руху
та експлуатації автомобільного транспорту неможливе без чіткого уявлення про їх
цілі, завдання, принципи, пріоритети, механізм реалізації, загальні правила
поведінки учасників правовідносин.
Кримінологічна політика є
стратегією політики боротьби зі злочинністю та нерозривною частиною політики
протидії злочинності, що реалізовується через систему законів, спрямованих на
боротьбу й профілактику злочинності, а решта галузей – її тактикою.
При проведенні дослідження
політики протидії злочинності пропонуємо використовувати одночасно два напрями
(стратегію і тактику) в боротьбі зі злочинністю – загальний і спеціальний, але не
лише сформулювати першорядно важливі найближчі питання, а й намітити
стратегічно завдання, що призведуть до
досягнення кінцевої мети [11].
В боротьбі зі злочинністю
повинні застосовуватися відносно діяльності всієї системи органів,
безпосередньо задіяних у реалізації державної політики протидії злочинності.
Необхідно передбачити тактику вибору найбільш ефективних засобів і методів
здійснення діяльності, без якої неможливо виробити стратегію протидії.
Джерело
кримінологічної політики – це форма вираження політико-правових,
соціально-економічних, законодавчих і урядових рішень, спрямованих на виявлення
та усунення причин і умов вчинення злочинів, а також боротьбу зі злочинністю
тієї чи іншої держави.
Саме в цьому
кримінологічної політики декларуються мета, завдання та напрями кримінологічної
політики держави, основні принципи її реалізації, визначаються пріоритети у
сфері боротьби зі злочинністю.
Велику увагу Євро
союз приділяє питанням забезпечення
безпеки дорожнього руху. Серед великої кількості документів особливої уваги
заслуговують: Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 64/255 від 10 травня 2010 року
про проголошення Десятиліття дій з безпеки дорожнього руху на 2011-2020 роки [14];
Повідомлення Комісії
Європейському Парламенту, Раді, Європейському економічному та соціальному
комітету та Комітету регіонів «На шляху до європейського простору безпеки
дорожнього руху: напрямки політики з безпеки дорожнього руху 2011-2020» (COM
(2010) 0389) [15];
Резолюція Європейського
парламенту від 27 вересня 2011 року про Європейську безпеку дорожнього руху на
2011-2020 роки (2010/2235 (INI)) [16].
Міжнародні акти мають
особливе значення в системі регулювання, оскільки найбільш важливі, зокрема безпеки
на автомобільному транспорті, вони є
волевиявленням одразу декількох держав або інших суб’єктів міжнародного права,
з огляду на що мають наднаціональний, стратегічний характер, адже приймаються
на основі спільної угоди сторін, кожна з яких має значний обсяг прав і
повноважень [17, c. 74].
Серед ключових правових
засад варто виділити Угоду про прийняття єдиних технічних приписів для колісних
транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути
встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови
взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів,
прийнята Організацією Об’єднаних Націй (1958 р.).
Цей документ встановлено
єдині технічні приписи, яким мають відповідати деякі транспортні засоби,
предмети обладнання та частини задля використання їх у країнах, які їх
виготовляють, а також полегшення використання на території держав – сторін
Угоди транспортних засобів, предметів обладнання та частин, офіційно
затверджених на основі зазначених приписів компетентними органами будь-якої
держави-сторони [18].
У ст. 3 Конституції України визначено головний
принцип політики держави у галузі забезпечення прав людини і громадянина:
«Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека
визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх
гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава
відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і
свобод людини є головним обов’язком держави». У той же час, у Законі України
«Про дорожній рух» (1993) (далі – Закон) визначено правові та соціальні основи
дорожнього руху з метою захисту життя та здоров’я громадян, створення безпечних
і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного
середовища, а також встановлено право учасників дорожнього руху на вільне й
безперешкодне пересування по дорогах відповідно і на підставі діючих
загальнообов’язкових правил та їх право на безпечні умови цього пересування, які
повинні гарантуватися державою.
Конституція як головний
елемент чинного права є і його вершиною– найбільш стабільний юридичний акт, що
має найвищу юридичну силу й визначає найважливіші принципи забезпечення БДР:
законність; найвища цінність – людське життя; рівність; презумпція
невинуватості; індивідуальність юридичної відповідальності; принцип обов’язку
додержання й виконання законодавчих та інших нормативних приписів тощо [20].
Конституція чітко розмежовує
гілки державної влади та встановлює компетенцію кожної з них, на основі чого
здійснюється подальший розподіл прав та обов’язків державних органів у різних
сферах, зокрема в контексті забезпечення БДР [20].
Закону України «Про автомобільний
транспорт» регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками
транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого
самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх
відносини з юридичними та фізичними особами – суб’єктами підприємницької
діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку
перевезень [21].
Закон передбачено державне
регулювання та контроль діяльності автомобільного транспорту, яким передбачено
забезпечення якісного та безпечного функціонування автомобільного транспорту,
визначено пріоритетні напрями розвитку та шляхів оптимізації діяльності
автомобільного транспорту, забезпечення балансу інтересів держави, органів
місцевого самоврядування, користувачів транспортних послуг і підприємств,
установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб – суб’єктів
господарювання на автомобільному транспорті незалежно від форм власності,
передбачені шляхи захист національного ринку транспортних послуг і суб’єктів господарювання,
що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту, тощо [21].
В законі України «Про
дорожній рух» (1993 р.), вперше була створена законодавча основа
забезпечення безпеки дорожнього руху, він вказував на позитивні зміни, які відбулися у державі по
відношенню до проблеми дорожньо-транспортної аварійності, проблеми захисту прав
і законних інтересів учасників дорожнього руху [22].
Законом були визначені
принципи та напрямки забезпечення безпеки дорожнього руху, повноваження органів
виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у цій галузі, розроблена
програма забезпечення безпеки дорожнього руху та участі громадських об’єднань у
здійсненні заходів щодо їх забезпечення, а також встановлення основних вимог,
якими повинна відповідати діяльність органів виконавчої влади, юридичних та
фізичних осіб як суб’єктів забезпечення безпеки дорожнього руху.
Окрім законів, регулюються нормами низки інших
аналогічних актів, зокрема законами України «Про ліцензування видів
господарської діяльності», «Про Національну поліцію», «Про перевезення
небезпечних вантажів», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у
сфері господарської діяльності», «Про приєднання України до Європейської Угоди
про міжнародні перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)» та інші.
До правових засад
забезпечення БДР на автомобільному транспорті, крім законів, належать
підзаконні нормативно-правові акти, які регламентують більш конкретні, безпосередньо
наближені до сфери роботи зазначених суб’єктів питання. Наприклад, у Положенні
про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженому постановою
Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, закріплено правовий
статус, функції, завдання та повноваження Укртрансбезпеки [23].
Одним із найголовніших
підзаконних нормативних актів, положення якого стосуються сфери забезпечення
безпеки на автомобільному транспорті та діяльності в ній відповідних суб’єктів,
– постанова Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» (2001 р.),
в якому регламентовано широке коло питань, пов’язаних із інших типів
транспорту, а також установлено єдиний порядок дорожнього руху на всій
території України [25].
До окремої групи правових
засад необхідно віднести нормативно-правові акти, положення яких визначають
стратегічні питання у сфері безпеки на автомобільному транспорті та транспорті
належать Стратегія національної безпеки України (2020 р.) [26], Стратегія
підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2024 року
(2020 р.) [27], Національна
транспортна стратегія України на період до 2030 року (2018 р.) [1], Державна програма
підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2023 року [28] та інші.
На сьогодні правові засади забезпечення
безпеки дорожнього руху та експлуатації автомобільного транспорту становлять
значний масив нормативно-правових актів різної ієрархічної належності,
починаючи від міжнародних договорів і закінчуючи національними підзаконними
документами вищих та центральних органів влади.
В Україні такий масив
нормативно-правових актів, не відображає основні принципи та засади актів права
ООН та ЄС, а саме, те, що громадянин і його безпека має стати центром державної
політики України у сфері безпеки дорожнього руху.
Основою системи безпеки
дорожнього руху розвинених країн є
національні концепції безпеки руху, що забезпечують системний підхід до
вирішення проблем указаної сфери.
Використання досвіду інших
країн для України є найбільш ефективним, швидким шляхом розв’язання проблеми, особливо в
умовах сьогоднішньої економічної кризи.
Тому вважаємо необхідність схвалити Стратегію забезпечення безпеки дорожнього руху та
експлуатації транспорту на період до 2030 року, в якій виділити такі
напрями державної політики у сфері БДР та експлуатації автомобільного
транспорту:
– розвиток та
вдосконалення вітчизняного законодавства про безпеку дорожнього руху.
– дозволяють убачати в
окресленому напрямі державної політики стратегічний ресурс для оптимізації
правовідносин та покращення основних показників безпеки дорожнього руху;
– модернізація
системи управління безпеки дорожнього руху[30];
– поліпшення
технічного стану, експлуатаційних характеристик та пропускної спроможності
автомобільних доріг;
– забезпечення високої
якості підготовки водіїв[32];
– підвищення
дорожньо-транспортної культури населення;
– підвищення надійності
та безпечності транспортних засобів[33];
– удосконалення
медичного забезпечення безпеки дорожнього руху.
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:
1. Національна транспортна стратегія
України на період до 2030 року : розпорядження Кабінету
Міністрів України від 30 трав. 2018 р. № 430-р. Верховна Рада України. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/430-2018-%D1%80#Text
2. Голина В. В. Кримінологічна
політика в Україні: деякі теоретико-прикладні проблеми. Вісн. Акад. прав. наук
України. 2008. № 2. С. 182–190; Голина В. В. Кримінологічна
політика України. Правова доктрина України: учебник. У 5 т. /
В. Я. Тацій, В. І. Борисов, В. С. Батиргареєва та
ін.; за заг. ред. В. Я. Тація, В. І. Борисова. Т. 5:
Кримінально-правові науки в Україні: стан, проблеми та шляхи розвитку. Харків:
Право, 2013. 640 с.
3. Голина В. В. Кримінологічна
політика України як ресурс у протидії злочинності (реалії і можливості). Вісник
Нац. акад. правових наук України.
2013. № 2 (73). С. 193–201; Василевич В. В.
Поняття кримінологічної політики. Науковий вісник Ужгородського національного
університету. Серія Право. 2013. Спецвипуск. Т. 2. С. 120–125.
4. Кузнецов А. П.
Проблема определения смежных понятий в уголовной и криминологической науке.
Законодательная дефиниция: логико-гносеологические, политико-юридические,
морально- психологические и практические проблемы: материалы междунар. кругл.
стола (Черновцы, 21–23 сент. 2006 г.) / под ред. В. М. Баранова,
П. С. Пацуркивского. Нижний Новгород, 2007. С. 1125–1127.
С. 1125.
5. Голіна В. В.
Запобігання злочинності (теорія і практика): навч. посіб. Харків: Нац. юрид.
акад. України, 2011. 120 с. С. 8.
6. Даньшин І. М.,
Зелінський А. Ф. Кримінальна політика: за і протии. Право України. 1992.
№ 8. С. 29–36. С. 34.
7. Борисов В. І.
Державна політика у сфері боротьби зі злочинністю та її напрями. Проблеми
законності: Респ. міжвідом. наук. зб / відп. ред. В. Я. Тацій.
Харків: Нац. юрид. акад. України, 2009. Вип. 100. С. 305–312.
8. Фріс П. Л.
Кримінально-правова політика Української держави: теоретичні, історичні та
правові проблеми: монографія. Київ: Атіка, 2005. 332 с. С. 191.
9. Медицький І. Б.
Вплив соціальних факторів на злочинність в умовах становлення незалежної
Української держави: монографія. Івано-Франківськ: Прикарпатський нац. ун-т
імені Василя Стефаника, 2007. 222 с. С. 110.
10. Василевич В. В. Теоретико-прикладні засади
кримінологічної політики України: автореф. дис…докт. юрид.
наук: 12.00.08
«Кримінальне
право та кримінологія; кримінально-виконавче право». Київ, 2021.
40 с. С. 5.
11. Литвинов О. М. Нова кримінологічна парадигма і
політика протидії злочинності.
URL: http://dspace.univd.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/6586/Nova%20kryminolohichna%20paradyhma%20i%20polityka%20protydii%20zlochynnosti_Lytvynov%20OM_2011.pdf?sequence=1&isAllowed=y
12. Ступник Я. Про кримінологічну складову політики
протидії наркозлочинності.
URL: http://ua.z-pdf.ru/7yuridicheskie/932117-2-udk-343791-pro-kriminologichnu-skladovu-politiki-protidii-narkozlochinnosti-stupnik-kandidat-yuridichnih-nauk-docent-kafe.php
13. Голіна В, Колодяжний М. Кримінологічна політика
України: сутність та передумови її формування.
URL: http://dspace.nulau.edu.ua/bitstream/123456789/6199/1/Golina_Kolodygnuy_53.pdf
14. Резолюція №64/255 Генеральної Асамблеї ООН. URL: http://www.who.int/violence_injury_prevention/publications/road_traffic/UN_GA_resolution-54-255-ru.pdf
15. Повідомлення Комісії Європейському Парламенту, Раді,
Європейському економічному та соціальному комітету та Комітету регіонів «На
шляху до європейського простору безпеки дорожнього руху: напрямки політики з
безпеки дорожнього руху 2011–2020» URL:
http://www.ipex.eu/IPEXL-WEB/dossier/dossier.do?code=COM&year=2010&number=0389
16. Резолюція Європейського парламенту про Європейську
безпеку дорожнього руху на 2011–2020 роки. URL:
http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?type=TA&language=EN&reference=P7-TA-2011-408
17. Скрипа Є. В. Адміністративно-правові засади
забезпечення безпеки на автомобільному транспорті:
дис…докт. юрид. наук: 12.00.07. Дніпро, 2020. 426 с. С. 74.
18. Угода про прийняття єдиних технічних приписів для
колісних транспортних засобів, предметів обладнання та
частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних
транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних
затверджень, виданих на основі цих приписів від 20
берез. 1958 р. Верховна Рада України. URL:
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_343
19. Конвенція про дорожній рух від 08 листоп. 1968 р.
ЛІГА:ЗАКОН.
URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MU70K01U.html
20. Конституція України: Закон від 28
черв. 1996
р. № 254к/96-ВР. Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр
21. Про автомобільний транспорт : Закон України від 5
квіт. 2001 р. № 2344-ІІІ. Верховна Рада України.
URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14.
22. Про дорожній рух: Закон від 30 черв. 1993 р. №
3353-XII. Верховна Рада України. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12
23. Про затвердження Положення про Державну службу
України з безпеки на транспорті : постанова Кабінету Міністрів
України від 11 лют. 2015 р. № 103. Верховна Рада України.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/103-2015-%D0%BF#Text
24. Про затвердження Порядку здійснення державного
контролю на автомобільному транспорті : постанова Кабінету
Міністрів України від 8 листоп. 2006 р. № 1567. ЛІГА:ЗАКОН.
URL: https://ips.ligazakon.net/document/view/kp061567?ed=2020_08_19
25. Про затвердження Правил дорожнього руху : постанова
Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р. № 1094. Верховна Рада України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1094-93-%D0%BF
26. Стратегія національної безпеки України:
Указ Президента України від 14 верес. 2020 р. № 392. URL: https://www.president.gov.ua/documents/3922020-35037
27. Стратегія підвищення рівня безпеки дорожнього руху в
Україні на період до 2024 року : розпорядження Кабінету
Міністрів України від 21 жовт. 2020 р. № 1360-р.
Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1360-2020-%D1%80#n8
28. Про затвердження Державної програми підвищення рівня
безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2023 року:
постанова Кабінету Міністрів України від 21 груд. 2020 р. № 1287. Верховна Рада
України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1287-2020-%D0%BF#Text
29. Микитюк М. Правові основи управління профілактикою
безпеки дорожнього руху. Право України. 2015. №5. С. 81–85.
С. 82; Редзюк
А. М. Державна концепція підвищення безпеки дорожнього руху в Україні.
Автошляховик
України. 2006. № 2. С. 5–14. С.
5–8.
30. Товстуха C. О. Шляхи вдосконалення
державно-управлінських механізмів забезпечення безпеки дорожнього руху в
Україні. Державне управління та місцеве самоврядування: тези
XI Міжнар. наук. конгресу (Харків, 24 берез. 2011 р.). Харків: «Магістр», 2011.
С. 62–63.
31. Дмитрієв І. А., Бурмака М. М Сучасний стан
та перспективи розвитку мережі автомобільних доріг загального користування.
Проблеми і перспективи розвитку підприємництва. 2013. № 1. С. 64–72. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/piprp_2013_1_14
32. Статистика ДТП в Україні за 2016-2022 роки.
Департамент патрульної поліції України. URL:
http://patrol.police.gov.ua/statystyka/
33. Гуржій Т. О. Адміністративно-правові
проблеми забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні: монографія.
Кіровоград: Тимченко, 2010. 440 с. С. 140.
REFERENCES:
1. Natsionalna transportna
stratehiia Ukrainy na period do 2030 roku : rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv
Ukrainy vid 30 trav. 2018 r. № 430-r. Verkhovna Rada Ukrainy. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/430-2018-%D1%80#Text
2. Holyna, V.V.
Kryminolohichna polityka v Ukraini: deiaki teoretyko-prykladni problemy. Visn.
Akad. prav. nauk Ukrainy. 2008. № 2. S. 182–190; Holyna, V.V. Kryminolohichna
polityka Ukrainy. Pravova doktryna Ukrainy: uchebnyk. U 5 t. / V. Ya. Tatsii,
V.I. Borysov, V. S. Batyrhareieva ta in.; za zah. red. V.Ya. Tatsiia, V.I.
Borysova. T. 5: Kryminalno-pravovi nauky v Ukraini: stan, problemy ta shliakhy
rozvytku. Kharkiv: Pravo, 2013. 640 s.
3. Holyna, V.V. Kryminolohichna
polityka Ukrainy yak resurs u protydii zlochynnosti (realii i mozhlyvosti).
Visnyk Nats. akad. pravovykh nauk Ukrainy. 2013. № 2 (73). S. 193–201;
Vasylevych V. V. Poniattia kryminolohichnoi polityky. Naukovyi visnyk
Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia Pravo. 2013. Spetsvypusk. T.
2. S. 120–125.
4. Kuznetsov, A.P. Problema
opredelenyia smezhnыkh poniatyi v uholovnoi y krymynolohycheskoi nauke.
Zakonodatelnaia defynytsyia: lohyko-hnoseolohycheskye, polytyko-yurydycheskye,
moralno- psykholohycheskye y praktycheskye problemы: materyalы mezhdunar.
kruhl. stola (Chernovtsы, 21–23 sent. 2006 h.) / pod red. V. M. Baranova, P. S.
Patsurkyvskoho. Nyzhnyi Novhorod, 2007. S. 1125–1127. S. 1125.
5. Holina, V.V. Zapobihannia
zlochynnosti (teoriia i praktyka): navch. posib. Kharkiv: Nats. yuryd. akad.
Ukrainy, 2011. 120 s. S. 8.
6. Danshyn, I. M.;
Zelinskyi, A.F. Kryminalna polityka: za i protyy. Pravo
Ukrainy. 1992. № 8. S. 29–36. S. 34.
7. Borysov, V.I. Derzhavna polityka
u sferi borotby zi zlochynnistiu ta yii napriamy. Problemy zakonnosti: Resp.
mizhvidom. nauk. zb / vidp. red. V. Ya. Tatsii. Kharkiv: Nats. yuryd. akad.
Ukrainy, 2009. Vyp. 100. S. 305–312.
8. Fris, P.L. Kryminalno-pravova
polityka Ukrainskoi derzhavy: teoretychni, istorychni ta pravovi problemy:
monohrafiia. Kyiv: Atika, 2005. 332 s. S. 191.
9. Medytskyi, I.B. Vplyv
sotsialnykh faktoriv na zlochynnist v umovakh stanovlennia nezalezhnoi
Ukrainskoi derzhavy: monohrafiia. Ivano-Frankivsk: Prykarpatskyi nats. un-t
imeni Vasylia Stefanyka, 2007. 222 s. S. 110.
10. Vasylevych, V.V.
Teoretyko-prykladni zasady kryminolohichnoi polityky Ukrainy: avtoref.
dys…dokt. yuryd. nauk: 12.00.08 «Kryminalne pravo ta kryminolohiia;
kryminalno-vykonavche pravo». Kyiv, 2021. 40 s. S. 5.
11. Lytvynov, O.M. Nova
kryminolohichna paradyhma i polityka protydii zlochynnosti. URL:
http://dspace.univd.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/6586/Nova%20kryminolohichna%20paradyhma%20i%20polityka%20protydii%20zlochynnosti_Lytvynov%20OM_2011.pdf?sequence=1&isAllowed=y
12. Stupnyk, Ya. Pro
kryminolohichnu skladovu polityky protydii narkozlochynnosti. URL:
http://ua.z-pdf.ru/7yuridicheskie/932117-2-udk-343791-pro-kriminologichnu-skladovu-politiki-protidii-narkozlochinnosti-stupnik-kandidat-yuridichnih-nauk-docent-kafe.php
13. Holina, V.,
Kolodiazhnyi, M. Kryminolohichna polityka Ukrainy: sutnist ta
peredumovy yii formuvannia. URL:
http://dspace.nulau.edu.ua/bitstream/123456789/6199/1/Golina_Kolodygnuy_53.pdf
14. Rezoliutsiia №64/255 Heneralnoi
Asamblei OON. URL:
http://www.who.int/violence_injury_prevention/publications/road_traffic/UN_GA_resolution-54-255-ru.pdf
15. Povidomlennia Komisii
Yevropeiskomu Parlamentu, Radi, Yevropeiskomu ekonomichnomu ta sotsialnomu
komitetu ta Komitetu rehioniv «Na shliakhu do yevropeiskoho prostoru bezpeky
dorozhnoho rukhu: napriamky polityky z bezpeky dorozhnoho rukhu 2011–2020» URL:
http://www.ipex.eu/IPEXL-WEB/dossier/dossier.do?code=COM&year=2010&number=0389
16. Rezoliutsiia Yevropeiskoho
parlamentu pro Yevropeisku bezpeku dorozhnoho rukhu na 2011–2020 roky. URL:
http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?type=TA&language=EN&reference=P7-TA-2011-408
17. Skrypa, Ye.V.
Administratyvno-pravovi zasady zabezpechennia bezpeky na avtomobilnomu
transporti: dys…dokt. yuryd. nauk: 12.00.07. Dnipro, 2020. 426 s. S. 74.
18. Uhoda pro pryiniattia yedynykh
tekhnichnykh prypysiv dlia kolisnykh transportnykh zasobiv, predmetiv
obladnannia ta chastyn, yaki mozhut buty vstanovleni ta/abo vykorystani na
kolisnykh transportnykh zasobakh, i pro umovy vzaiemnoho vyznannia ofitsiinykh
zatverdzhen, vydanykh na osnovi tsykh prypysiv vid 20 berez. 1958 r. Verkhovna
Rada Ukrainy. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_343
19. Konventsiia pro dorozhnii rukh vid
08 lystop. 1968 r. LIHA:ZAKON. URL:
http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MU70K01U.html
20. Konstytutsiia Ukrainy: Zakon vid
28 cherv. 1996 r. № 254k/96-VR. Verkhovna Rada Ukrainy. URL:
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254k/96-vr
21. Pro avtomobilnyi transport : Zakon
Ukrainy vid 5 kvit. 2001 r. № 2344-III. Verkhovna Rada Ukrainy. URL:
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14.
22. Pro dorozhnii rukh: Zakon vid 30
cherv. 1993 r. № 3353-XII. Verkhovna Rada Ukrainy. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12
23. Pro zatverdzhennia Polozhennia pro
Derzhavnu sluzhbu Ukrainy z bezpeky na transporti : postanova Kabinetu
Ministriv Ukrainy vid 11 liut. 2015 r. № 103. Verkhovna Rada Ukrainy. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/103-2015-%D0%BF#Text
24. Pro zatverdzhennia Poriadku
zdiisnennia derzhavnoho kontroliu na avtomobilnomu transporti : postanova
Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 8 lystop. 2006 r. № 1567. LIHA:ZAKON. URL:
https://ips.ligazakon.net/document/view/kp061567?ed=2020_08_19
25. Pro zatverdzhennia Pravyl
dorozhnoho rukhu : postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 31 hrudnia 1993 r.
№ 1094. Verkhovna Rada Ukrainy. URL:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1094-93-%D0%BF
26. Stratehiia natsionalnoi bezpeky
Ukrainy: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 14 veres. 2020 r. № 392. URL:
https://www.president.gov.ua/documents/3922020-35037
27. Stratehiia pidvyshchennia rivnia
bezpeky dorozhnoho rukhu v Ukraini na period do 2024 roku : rozporiadzhennia
Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 21 zhovt. 2020 r. № 1360-r. Verkhovna Rada
Ukrainy. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1360-2020-%D1%80#n8
28. Pro zatverdzhennia Derzhavnoi
prohramy pidvyshchennia rivnia bezpeky dorozhnoho rukhu v Ukraini na period do
2023 roku: postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 21 hrud. 2020 r. № 1287.
Verkhovna Rada Ukrainy. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1287-2020-%D0%BF#Text
29. Mykytiuk, M. Pravovi osnovy
upravlinnia profilaktykoiu bezpeky dorozhnoho rukhu. Pravo Ukrainy. 2015. №5.
S. 81–85. S. 82; Redziuk A. M. Derzhavna kontseptsiia pidvyshchennia bezpeky
dorozhnoho rukhu v Ukraini. Avtoshliakhovyk Ukrainy. 2006. № 2. S. 5–14. S.
5–8.
30. Tovstukha, C.O. Shliakhy
vdoskonalennia derzhavno-upravlinskykh mekhanizmiv zabezpechennia bezpeky
dorozhnoho rukhu v Ukraini. Derzhavne upravlinnia ta mistseve samovriaduvannia:
tezy XI Mizhnar. nauk. konhresu (Kharkiv, 24 berez. 2011 r.). Kharkiv:
«Mahistr», 2011. S. 62–63.
31. Dmytriiev, I.A.; Burmaka, M.M
Suchasnyi stan ta perspektyvy rozvytku merezhi avtomobilnykh dorih zahalnoho
korystuvannia. Problemy i perspektyvy rozvytku pidpryiemnytstva. 2013. № 1. S.
64–72. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/piprp_2013_1_14
32. Statystyka DTP v Ukraini za
2016-2022 roky. Departament patrulnoi politsii Ukrainy. URL:
http://patrol.police.gov.ua/statystyka/
33. Hurzhii, T.O.
Administratyvno-pravovi problemy zabezpechennia bezpeky dorozhnoho rukhu v
Ukraini: monohrafiia. Kirovohrad: Tymchenko, 2010. 440 s. S. 140.
x
Комментариев нет:
Отправить комментарий