Holovatska, Yuliia (2022). INFORMATIZATION, DIGITIZATION AND INTERNATIONALIZATION AS PREREQUISITES FOR THE FORMATION OF READINESS OF FUTURE TRANSLATORS FOR LOCALIZATION. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal (https://issn2391-4165.webnode.com.ua/), 04 (36).

ІНФОРМАТИЗАЦІЯ, ЦИФРОВІЗАЦІЯ Й ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ЯК ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ ДО ЛОКАЛІЗАЦІЇ

УДК 378:789/78;34

Головацька, Юлія, кандидат педагогічних наук, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка,  кафедра теорії і практики перекладу, доцент (Тернопіль, Україна), e-mail: yulyapashkovska@ukr.net

АНОТАЦІЯ

У статті висвітлено вплив інформатизації, цифровізації та інтернаціоналізації на процес трансформації професійної підготовки майбутніх перекладачів у ЗВО, зокрема в розрізі актуалізації формування готовності студентів-лінгвістів до локалізації. Встановлено, що діяльність перекладачів є однією з найважливіших суспільних функцій, які забезпечують життєдіяльність багатомовного та полікультурного людського суспільства. На перекладацьку галузь, як і на багато інші сфери життя, серйозний вплив створюють останні досягнення в галузі інформаційних технологій, буквально трансформуючи робоче місце перекладача. Тому майбутніх перекладачів необхідно готувати до реалій професії ще на етапі навчання у ЗВО, спрямовуючи зусилля на формування готовності студентів до локалізації. Цифровізація професійної підготовки майбутніх перекладачів є наслідком інформатизації. Процес інформатизації професійної філологічної освіти можна умовно поділити на кілька етапів: чотири. У сучасному світі процеси загальної глобалізації та інтеграції, накопичення колосального обсягу інформації в різних галузях та необхідність оперативного взаємообміну даною інформацією висувають дедалі вищі вимоги до освіти в цілому, і, зокрема, у вищій школі. Наявність величезної і безперервно зростаючої маси споживачів, які виявили для себе відповідні іноземні продукти, є визначальним фактором для інтернаціоналізації та локалізації цих продуктів. Це свідчить про те, що виникла потреба у перекладачах, котрі володіють інформаційними технологіями та здатні використовувати у своїй діяльності системи автоматизації, зокрема для здійснення процесів локалізації. Узагальнено, що підготовка кваліфікованих фахівців, які вміють вирішувати нестандартні завдання, в тому числі у сфері локалізації, є однією з основних концепцій держави у розвитку лінгвістичної освіти, що передбачає навчання студентів в умовах: технічного переоснащення ЗВО з можливістю реалізовувати освітні програми підготовки у дистанційному та змішаному форматах; використання сучасного комп'ютерного програмного забезпечення; розробки та актуалізації інноваційних освітніх курсів, методичного забезпечення, повноцінних електронних джерел наукової та навчальної інформації; підвищення кваліфікації викладачів кафедри у сфері нових технологій та програмних продуктів.

Ключові слова: локалізація, майбутні перекладачі, професійна підготовка, цифровізація, інформатизація, інтернаціоналізація, трансформація.

INFORMATIZATION, DIGITIZATION AND INTERNATIONALIZATION AS PREREQUISITES FOR THE FORMATION OF READINESS OF FUTURE TRANSLATORS FOR LOCALIZATION

Holovatska, Yuliia, PhD in Pedagogy, Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical Univetsity, Department of Theory and Practice of Translation, Associate Professor (Ternopil, Ukraine), e-mail: yulyapashkovska@ukr.net

SUMMARY

The article highlights the influence of informatization, digitalization, and internationalization on the process of transformation of professional training of future translators in higher education institutions, in particular, in terms of updating the formation of linguists’ readiness for localization. It has been established that the activity of translators is one of the most important social functions that ensure the vitality of a multilingual and multicultural human society. The translation industry, as well as many other spheres of life, is heavily influenced by the latest advances in information technology, literally transforming the translator’s workplace. Therefore, it is necessary to prepare future translators for the realities of the profession even at the stage of training in higher education institutions, directing efforts to the formation of students’ readiness for localization. Digitization of professional training of future translators is a consequence of informatization. The process of informatization of professional philological education can be conditionally divided into several stages: four. In today’s world, the processes of general globalization and integration, the accumulation of a colossal amount of information in various fields, and the need for prompt mutual exchange of this information place increasingly higher demands on education in general, and in particular, on higher education. The presence of a huge and constantly growing mass of consumers who have discovered suitable foreign products for themselves is a determining factor for the internationalization and localization of these products. This indicates that there is a need for translators who have knowledge of information technologies and are able to use automation systems in their work, in particular for the implementation of localization processes. In general, the training of qualified specialists who are able to solve non-standard tasks, including in the field of localization, is one of the main concepts of the state in the development of linguistic education, which involves the training of students in the conditions of: technical re-equipment of higher education institutions with the possibility of implementing educational training programs in distance and mixed formats; use of modern computer software; development and updating of innovative educational courses, methodical support, full-fledged electronic sources of scientific and educational information; professional development of department teachers in the field of new technologies and software products.

Keywords: localization, future translators, professional training, digitalization, informatization, internationalization, transformation.

 

 

На сьогоднішній день таке явище як глобалізація характеризує курс, яким рухається сучасний світ. Звичайно, необхідність у перекладі виникла ще в далекій старовині, коли мови тільки почали зароджуватися. З часом люди все більше і більше прагнули до пізнання інших культур та народів. В наш час це вже не просто прагнення – це спосіб комунікації, спосіб життя, можливість долучитися до іншого погляду на світ. Тому ирансформується нині й переклад. В останні два десятиліття в мовній індустрії заговорили про такий процес як «локалізація». За словами сучасних науковців вона ширша, складніша і охоплює як мовні компетентності перекладача, й знання культури одержувача повідомлень.

 

Так, наприклад, в окремих випадках, пропонувати продукт мешканцям різних регіонів, навіть якщо вони говорять однією мовою, не так вигідно, як підлаштуватися під діалект, під культуру. Тому найчастіше аудіовізуальний контент або будь-який інший продукт в Іспанії та Колумбії презентується по-різному. На території згаданих країн говорять іспанською мовою, але все ж таки різниця в «іспанській іспанській» і «колумбійській іспанській» є. Те саме стосується і, наприклад, британської та американської англійської. Усім відома серія про Гаррі Поттера за авторством англійської письменниці Джоан Р. Роулінг була адаптована для американських дітей. Все це робиться заради однієї важливої ​​мети - зробити так, щоб в одержувача перекладу склалося враження, ніби продукт спочатку був створений його рідною мовою.

 

Очевидно, що в сучасному світі, де співіснують тисячі мов, переклад став ключовим процесом у встановленні відносин між різними народами та культурами. Глобалізаційні процеси призводять до того, що представники різних культур прагнуть взаємодіяти один з одним, і особливо яскраво дана тенденція проявляється, коли йдеться про такі продукти культури як книги, фільми, мобільні та комп'ютерні програми й додатки, комп'ютерні та відеоігри, освітні програми [1; 3; 5; 6]. Актуальність цього дослідження продиктована тим, що у сфері, про яку йдеться, недостатнім стає класичний мовний переклад – тут необхідний інший підхід, тобто переклад, що апелює до врахування культурних, соціальних, соціокультурних, етнокультурних особливостей сприйняття локалізованих текстових повідомлень одержувачами.

Мета статті полягає у висвітленні впливу інформатизації, цифровізації та інтернаціоналізації на процес трансформації професійної підготовки майбутніх перекладачів у ЗВО, зокрема актуалізацію формування готовності студентів-лінгвістів до локалізації.

Різноманітні мовні явища, як відомо, визначаються культурою, наприклад колоквіалізми та ідіоми, які можуть відрізнятися навіть в одній мові, залежно від регіону, де вони використовуються. Для ідіом характерна також відсутність аналогів в інших мовах. Ось тут йдеться про культурну адаптацію.

В такому ракурсі перекладу майбутнім лінгвістам необхідно вивчити кожен аспект культури й лише потім адаптувати продукт під її потреби, інтерпретувати текст таким чином, щоб представники іншої культури повірили, що адаптований продукт є оригіналом. Безперечно, цей процес складний і вимагає часу, знань рідної та іноземної мов, і більше того: знання реалій, менталітету, гумору, цінностей та інших культурних особливостей одержувачів локалізованих продуктів. У світлі сказаного зазначимо, що процес локалізації, таким чином, передбачає переклад, але не обмежується лише ним.

Як слушно підкреслюють Л. Макаренко та А. Певсе «розвиток цифрового суспільства зумовлює цифровізацію процесу освіти, тобто конвергенцію цифрових технологій з матеріальними та соціально-гуманітарними технологіями та практиками. В сою чергу цифровізація освітнього процесу має дві складові: одна – це трансформація освітнього процесу, спрямована на підготовку фахівця, здатного здійснювати професійну діяльність в умовах цифрової економіки та жити в епоху цифрового суспільства, друга – формування цифрового освітнього середовища, що поєднує цифрові засоби навчання, онлайн-курси, електронні ресурси тощо» [1, с. 140].

Саме цифровізація педагогічної галузі, ведуть мову далі дослідники, висуває нові вимоги до рівня підготовки здобувачів освіти філологічних спеціальностей, їхніх професійних і практичних навичок. Здебільшого увага звертається на якість знань з інформаційних та цифрових технологій певної предметної галузі. Підготовка фахівців філологічного профілю у закладах вищої освіти спрямована на формування у них високого рівня професійних знань, який неможливий в «інформаційному» столітті без високого рівня цифрової культури, однією з ознак якої є ефективне використання прикладних програмних продуктів у майбутній професійній діяльності, зокрема під час локалізації текстів. Це призводить до об’єднання предметних та інформатичних компетентностей фахівців, стирання кордонів між спеціалістами різних галузей» [1, с. 141].

Вивчення наукової літератури підкреслює той факт, що цифровізація професійної підготовки майбутніх перекладачів є наслідком інформатизації. Процес інформатизації професійної філологічної освіти можна умовно поділити на кілька етапів, саме на чотири. Перший етап характеризувався широким впровадженням засобів обчислювальної техніки в освітній процес та передбачав навчання основ алгоритмізації та програмування, математичного моделювання на ЕОМ; це сприяло розвитку алгоритмічного мислення у студентів Застосування комп'ютера в процесі навчання ґрунтувалось на набутті досвіду використання комп'ютерів для реалізації проєктів, створення навчальних систем та проведення наукових досліджень. Щодо професійної підготовки майбутніх перекладачів перший етап характеризувався розвитком біхевіористської теорії викладання. Комп'ютерні вправи, створені в той період, тренували навички студентів (граматика, аудіювання, мовлення) шляхом повторення. Головним принципом побудови комп'ютерних програм була «вправа та тренування» («drill and practice»). Тоді комп'ютер лише частково виконував функції викладача, він сприймався як пристрій, який надає лише навчальний матеріал студентам. Усталена модель тренувальних комп'ютерних вправ діяла за принципом: презентація – тренування – контроль.

Другий етап використання комп'ютера в процесі навчання пов'язаний з розробкою персонального комп'ютера, розвитком програмного забезпечення, яке забезпечувало діалогову взаємодію людини та комп'ютера. У процесі навчання широкого застосування набули освітні автоматизовані системи контролю знань та управління навчальним процесом. У 70-х роках ХХ століття з'явилися інтелектуальні навчальні системи. Ці інтелектуальні системи містили уявлення про те, чому навчати, як навчати та інформацію про кожного студента.

Третій етап характеризується виникненням нових інформаційних та телекомунікаційних технологій, мультимедіа технологій та віртуальної реальності. Особливість цього етапу полягає в об'єднанні користувачів глобальної мережі Інтернет й початку інтернаціоналізації інформаційних маркетингових продуктів. Впродовж окресленого періоду на перший план у процесі професійного навчання виходять знання та вміння, пов'язані з новими інформаційними та телекомунікаційними технологіями. Процес освіти набуває світового характеру. Поза як, інформатизація суспільства – це об'єктивний соціальний процес, пов'язаний з підвищенням ролі та ступеня впливу інтелектуальних видів діяльності на всі сторони життя людини, це процес перебудови життя суспільства на основі дедалі повнішого використання достовірного, вичерпного знання у всіх галузях творчої людської діяльності [2].

Третій етап у професійної підготовки майбутніх перекладачів характеризується новим підходом – інтеграційним, який має на увазі використання іноземної мови у реальному контексті, тренуванні всіх навичок видів мовної діяльності. Примітно, що інформатизація суспільства та, як наслідок, його трансформація стимулювали трансформацію процесу освіти в ЗВО, а саме зміну форм і методів навчання. Трансформація процесу освіти полягала в перетворенні освітнього середовища у напрямі розробки методології використання сучасних засобів передачі й отримання інформації та забезпечення ресурсами для впровадження цієї методології [7, с. 237].

Умовно четвертий етап розвитку інформатизації суспільства починається з моменту виникнення технологій Веб 2.0 у 2001 році. Четвертий етап має соціально-інформаційний характер. Веб 2.0 – це глобальна концепція, яка регламентується офіційними документами, але підкріплена новими технологіями: AJAX, XML, Flash, RSS, теги, Блогова структура інформації. Ця система має на увазі активне залучення користувачів до створення та наповнення мережі Інтернет, тоді як раніше користувачі виконували пасивну роль. Технології Веб 2.0 засновані на людському факторі, є результатом соціальних, комунікативних та особистих переваг людини. В нових умовах кожен користувач виступає нарівні з професіоналами, оскільки здатен внести корективи у продукт. Технології Веб 2.0 характеризуються демократичністю в управлінні глобальним розумом Інтернету.

Поряд із терміном Веб 2.0 у педагогіці з'явилося поняття «освіта 2.0». Так, О. Корніяка [10] та С. Мірза [11] висувають основні принципи Веб 2.0: інтерактивність, синдикація та соціалізація:

• інтерактивність Веб 2.0 – це платформа, тобто така технологія наповнення сайту змістом, коли відвідувачі активно формують сайт, наповнюючи та багаторазово редагуючи його зміст;

• синдикація (mash-up) – повне або часткове використання як джерела інформації інших сервісів Інтернету (наприклад, так званих RSS-каналів);

• соціалізація – використання технологій, що дозволяють створювати спільноту, можливість індивідуальних налаштувань сайту та створення особистої зони для користувача. У загальному розумінні термін «Освіта 2.0» трактується як сукупність таких базових принципів та заснованих на них освітніх систем, які «адекватні меті освіти в постіндустріальну епоху: створення умов для найповнішого розкриття особистісного потенціалу кожного студента, розвитку в нього особистої відповідальності, навичок самоосвіти, вміння приймати відповідальні рішення у ситуації вибору тощо» [8, с. 56].

У сучасному світі процеси загальної глобалізації та інтеграції, накопичення колосального обсягу інформації в різних галузях та необхідність оперативного взаємообміну даною інформацією висувають дедалі вищі вимоги до освіти в цілому, і, зокрема, у вищій школі. Зокрема, Р. Тарасенко та С. Амеліна [9] закономірно вказують на той факт, що «оптимізація та автоматизація трудового процесу є одними з найважливіших факторів, що визначають рівень світового прогресу та якість виконуваної роботи» [9, с. 50]. При цьому зростання продуктивності праці фахівців при збільшенні обсягів перекладацького ринку стало можливим завдяки розвитку інформаційно-комунікаційним технологій, чому присвячено безліч праць сучасних вчених.

Разом з тим, можливості на міжнародних ринках зростають, тому в інтересах розробників отримати з цього вигоду, пропонуючи такі продукти, які підходять іноземній аудиторії. Це не означає, що кожний продукт повинен подобатися абсолютно всім. Однак, це означає, що варто продумати питання локалізації на початкових стадіях розробки, щоб продукт був адаптований для локалізації, а питання культурних відмінностей у разі необхідності можна було успішно вирішити. Випускаючи зручні для локалізації продукти, розробники забезпечують розширення своїх дистриб’юторських мереж та збільшують присутність своїх продуктів в світі.

Наявність величезної і безперервно зростаючої маси споживачів, які виявили для себе відповідні іноземні продукти, є визначальним фактором для інтернаціоналізації та локалізації цих продуктів. Це свідчить про те, що виникла потреба у перекладачах, котрі володіють інформаційними технологіями та здатні використовувати у своїй діяльності системи автоматизації, зокрема для здійснення процесів локалізації.

Отже, на сьогоднішній день якісна підготовка лінгвістів-перекладачів до локалізації повинна включати не лише власне лінгвістичну та міжкультурну складові, а й інформаційно-технологічну, що необхідно для здійснення ефективної професійної діяльності у сфері локалізації. Термін «локалізація» походить від слова locale, яке традиційно означає невелику за розміром територію або околицю. Сьогодні, locale набуло дещо ширшого значення та репрезентує специфічне поєднання мови, регіону та кодування символів. Наприклад, розмовна французька в Канаді є іншою locale по відношенню до розмовної французької у Франції.

Перед тим як Інтернет трансформував розвиток програмного забезпечення та локалізацію, стандартний проект з локалізації включав повний переклад та проектування програм, файлів онлайн-довідок, друкованих інструкцій, пам’яток та реєстраційних карток продукту. Завдяки поширенню веб-публікацій та онлайн технологій, локалізація може включати переклад та адаптацію веб-версій програм та сайтів на основі баз даних.

В міжнародному стандарті ISO/TS 11669:2012 Translation projects – General guidance подається таке визначення локалізації – це процес адаптації продуктів і послуг до окремих локалій. Локалізація складається з: 1) перекладу текстових матеріалів та 2) адаптації нетекстових матеріалів відповідно до цільової аудиторії [12].

Цінною вважаємо думку Джоанн Ротюр’є (J. Roturier)  [13, c. 9], котра характеризує локалізацію як більш складний процес, ніж просто переклад електронного документу за допомогою систем автоматизованого перекладу. Дослідниця вважає, що для «адаптації програми під потреби людей, чия рідна мова відрізняється від тієї, на якій розроблялася програма чи послуга, дуже часто, якщо не завжди, вимагається додаткова лінгвістична та нелінгвістична діяльність. А для того, щоб спростити процес перекладу, зробити його дешевшим та більш раціональним, необхідно вжити заходи с підготовки оригінального контенту, що повинні здійснювати висококваліфіковані перекладачі-лінгвісти. Цей ряд заходів зазвичай називають інтернаціоналізацією, особливо великого значення вона має в IT-індустрії» [13, с. 14]. Під інтернаціоналізацією в сучасній мовній індустрії розуміють «процес розробки продукту, під час якого заздалегідь враховуються особливості мови, культурні традиції та інфраструктура інших країн з метою уникнення необхідності внесення змін в продукт на етапі локалізації. За логікою, метою інтернаціоналізації є, по-перше, нейтралізація специфічних особливостей продукту, пов’язаних з регіоном, в якому цей продукт розробляється, і по-друге, зменшення витрат на подальшу локалізацію» [8, с. 35].

Скрупульозна праця перекладачів, з одного боку, переповнена незліченними рутинними операціями, а з іншого – вимагає інтелектуальних витрат і творчого підходу, нині займає центральне місце в діяльності вчених. За останні кілька десятиліть особливості роботи перекладача та вимоги до нього зазнали колосальних змін та продовжують змінюватись. У сучасних реаліях діяльність перекладача пов'язана з обробкою великих обсягів інформації, а самі перекладачі є гарантами інформаційної безпеки країни. Таким чином, підготовка кваліфікованих фахівців, які вміють вирішувати нестандартні завдання, в тому числі у сфері локалізації, є однією з основних концепцій держави у розвитку лінгвістичної освіти, що передбачає навчання студентів в умовах: технічного переоснащення ЗВО з можливістю реалізовувати освітні програми підготовки у дистанційному та змішаному форматах; використання сучасного комп'ютерного програмного забезпечення; розробки та актуалізації інноваційних освітніх курсів, методичного забезпечення, повноцінних електронних джерел наукової та навчальної інформації; підвищення кваліфікації викладачів кафедри у сфері нових технологій та програмних продуктів.

Поза як, діяльність перекладачів видається нам однією з найважливіших суспільних функцій, що забезпечують життєдіяльність багатомовного та полікультурного людського суспільства. На перекладацьку галузь, як і на багато інші сфери життя, серйозний вплив створюють останні досягнення в галузі інформаційних технологій, буквально трансформуючи робоче місце перекладача. Тому майбутніх перекладачів необхідно готувати до реалій професії ще на етапі навчання у ЗВО, спрямовуючи зусилля на формування готовності студентів до локалізації.

Подальші наукові пошуки вбачаємо у теоретичному обґрунтуванні методичних векторів формування готовності майбутніх перекладачів до локалізації у процесі професійної підготовки в ЗВО України.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1.   Макаренко Л.Л., Певсе А.А. Дидактичний потенціал цифрових технологій у системі професійної підготовці фахівців філологічного профілю. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. 2022. Випуск 88. С. 140-147.

2.  Максименко Л.О. Втілення сучасних підходів у процес формування у філологів-перекладачів компетентності у письмовому перекладі наукових текстів. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Педагогічні науки: реалії та перспективи: зб. наук.праць. 2017. Вип. 58. С. 93–101.

3.     Максимчук Л.В. Іншомовна підготовка студентів закладів вищої освіти до професійної комунікації засобами інтерактивних технологій. Збірник наукових праць НАДПСУ. Серія. Педагогічні науки. 2021. № 4 (27). С. 121–133.

4.   Олексієнко Л.А. Проблеми змісту професійної підготовки майбутніх перекладачів у закладах вищої освіти України та можливі шляхи їх розв’язання. Вісник КрНУ імені Михайла Остроградського. 2019. Випуск 3 (116). С. 33–38.

5.  Ольховська А.С. Дистанційне навчання майбутніх перекладачів: засоби та досвід упровадження. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. 2020. Вип. 91. С. 156‒164.

6.    Ольховська А.С., Гулієнко Н.Є. Засоби локалізації для перекладача: методичний аспект. Маріупольський молодіжний науковий форум: традиційні й новітні аспекти дослідження і викладання іноземних мов і літератури : II Всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція студентів, аспірантів і молодих учених, 29 березня 2017 р. : тези доповідей. Маріуполь : «Знання», 2017. С. 317–318.

7.      Писанко М.Л., Мартиненко О.Є. Moodle як засіб дистанційного навчання майбутніх перекладачів аудіювання англійською мовою. Інформаційні технології і засоби навчання. 2020. Вип. 75 (1). С. 237‒252.

8.          Ребрій О.В. Сучасні концепції творчості у перекладі: монографія. Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2012. 376 с.

9.    Тарасенко Р., Амеліна С. Особливості формування інформаційної компетентності майбутніх перекладачів в аспекті підготовки до здійснення процесів локалізації програмних продуктів. 2016. Інформаційні технології і засоби навчання. 2016. Вип. 3 (53). С. 49–60.

10.    Korniyaka O. Features of University Teachers’ Communicative-Speaking Competence. Psycholinguistics. 2018. Vol. 24 (1). Р. 183‒206.

11.        Mirza C. Translators of the Future: What Skills Do You Need?. GALA Globalization and Localization Association, 6 June 2017. URL: https://www.gala-global.org/blog/translators-future-whatskills-do-you-need (дата звернення: 28.01.2022)

12.        Online Browsing Platform, ISO/TS 11669:2012 Translation projects – General guidance. URL: https://www.iso.org/obp/ui/#iso:std:iso:ts:11669:ed-1:v1:en. (дата звернення: 28.01.2022)

13.        Roturier J. Localizing Apps: A Practical Guide for Translators and Translation Students. Abingdon, New York : Routledge. 2015. 207 p.

 

REFERENCES:

1.  Makarenko, L.L.; Pevse, A.A. (2022). Dydaktychnyi potentsial tsyfrovykh tekhnolohii u systemi profesiinoi pidhotovtsi fakhivtsiv filolohichnoho profiliu. Naukovyi chasopys NPU imeni M. P. Drahomanova, 88, 140-147.

2.  Maksymenko, L.O. (2017). Vtilennia suchasnykh pidkhodiv u protses formuvannia u filolohiv-perekladachiv kompetentnosti u pysmovomu perekladi naukovykh tekstiv. Naukovyi chasopys Natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni M. P. Drahomanova. Pedahohichni nauky: realii ta perspektyvy: zb. nauk.prats, 58, 93–101.

3.     Maksymchuk, L.V. (2021). Inshomovna pidhotovka studentiv zakladiv vyshchoi osvity do profesiinoi komunikatsii zasobamy interaktyvnykh tekhnolohii. Zbirnyk naukovykh prats NADPSU. Seriia. Pedahohichni nauky, 4 (27), 121–133.

4.   Oleksiienko, L.A. (2019). Problemy zmistu profesiinoi pidhotovky maibutnikh perekladachiv u zakladakh vyshchoi osvity Ukrainy ta mozhlyvi shliakhy yikh rozviazannia. Visnyk KrNU imeni Mykhaila Ostrohradskoho, 3 (116), 33–38.

5.   Olkhovska, A.S. (2020). Dystantsiine navchannia maibutnikh perekladachiv: zasoby ta dosvid uprovadzhennia. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu imeni V. N. Karazina, 91, 156‒164.

6.  Olkhovska, A. S.; Huliienko, N.Ye. (2017). Zasoby lokalizatsii dlia perekladacha: metodychnyi aspekt. Mariupolskyi molodizhnyi naukovyi forum: tradytsiini y novitni aspekty doslidzhennia i vykladannia inozemnykh mov i literatury : II Vseukrainska naukovo-praktychna internet-konferentsiia studentiv, aspirantiv i molodykh uchenykh, 29 bereznia 2017 r. : tezy dopovidei. Mariupol : «Znannia», 317–318.

7.      Pysanko, M.L.; Martynenko, O.Ye. (2020). Moodle yak zasib dystantsiinoho navchannia maibutnikh perekladachiv audiiuvannia anhliiskoiu movoiu. Informatsiini tekhnolohii i zasoby navchannia, 75 (1), 237‒252.

8.      Rebrii, O.V. (2012). Suchasni kontseptsii tvorchosti u perekladi: monohrafiia. Kharkiv: KhNU imeni V. N. Karazina.

9.     Tarasenko, R., Amelina, S. (2016). Osoblyvosti formuvannia informatsiinoi kompetentnosti maibutnikh perekladachiv v aspekti pidhotovky do zdiisnennia protsesiv lokalizatsii prohramnykh produktiv. Informatsiini tekhnolohii i zasoby navchannia, 3 (53), 49–60.

10. Korniyaka, O. (2018). Features of University Teachers Communicative-Speaking Competence. Psycholinguistics, 24 (1), 183‒206.

11. Mirza, C. (2017). Translators of the Future: What Skills Do You Need?. GALA Globalization and Localization Association, 6 June. – Available at: https://www.gala-global.org/blog/translators-future-whatskills-do-you-need  (data zvernennia: 28.01.2022)

12.   Online Browsing Platform, ISO/TS 11669:2012 Translation projects – General guidance. – Available at: https://www.iso.org/obp/ui/#iso:std:iso:ts:11669:ed-1:v1:en.  (data zvernennia: 28.01.2022)

13.  Roturier, J. (2015). Localizing Apps: A Practical Guide for Translators and Translation Students. Abingdon, New York : Routledge.