Salata, Nazar (2023). REGULATORY AND LEGAL PRINCIPLES OF DIGITALIZATION OF THE SOCIAL SPHERE. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal (https://issn2391-4165.webnode.com.ua/), 03 (39).

 НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЦИФРОВІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ

 УДК 364:004]:364-787.82(045)

Салата, Назар, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини (м. Умань, Україна), кафедра соціальної педагогіки та соціальної роботи, аспірант, nazarsalata@gmail.com

АНОТАЦІЯ

Стаття присвячена дослідженню стану нормативно-правових засад цифровізації соціальної сфери. Визначено, що розвиток суспільних відносин зумовлює використання інформаційних технологій у всіх сферах життя. Визначені підходи цифровізації соціальної сфери поступово адаптуються та трансформуються до нових викликів та реалій, як на місцевому, національному, так і на міжнародному рівнях. Цифровізація соціальної сфери на основі використання інформаційно-комунікаційних технологій сприятиме підвищенню ефективності, відкритості, прозорості діяльності органів державної влади й органів місцевого самоврядування, сприятиме формуванню нового типу соціальної сфери, орієнтованої на задоволення потреб громадян. Правове підґрунтя системи цифровізації соціальної сфери мають становити та забезпечувати нормативно-правові документи, які повинні бути переглянуті та відкориговані відповідно до умов сьогодення. Мета статті полягає в систематизації нормативно-правових засад цифровізації в соціальній сфері.

Ключові слова: нормативно-правові засади, цифровізація, соціальна сфера, соціальна політика, соціальні послуги, соціальне обслуговування, цифровізація соціальної сфери.

 

REGULATORY AND LEGAL PRINCIPLES OF DIGITALIZATION OF THE SOCIAL SPHERE

UDC 364:004]:364-787.82(045)

Salata, Nazar,  Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, (Uman, Ukraine), Department of Social Pedagogy and Social Work, PhD student, nazarsalata@gmail.com

SUMMARY

The article is devoted to the study of the state of the regulatory and legal foundations of digitalization of the social sphere. It was determined that the development of social relations determines the use of information technologies in all spheres of life. The identified approaches to the digitalization of the social sphere are gradually being adapted and transformed to new challenges and realities, both at the local, national, and international levels. Digitization of the social sphere based on the use of information and communication technologies will contribute to increasing the efficiency, openness, and transparency of the activities of state authorities and local self-government bodies, and will contribute to the formation of a new type of social sphere focused on meeting the needs of citizens. The legal basis of the system of digitization of the social sphere should be constituted and provided by normative legal documents, which should be reviewed and adjusted in accordance with today's conditions. The purpose of the article is to systematize the normative and legal foundations of digitalization in the social sphere.

Keywords: legal framework, digitalization, social sphere, social policy, social service, digitalization of the social sphere.

Стрімкий розвиток суспільних відносин зумовлює використання інформаційних технологій у всіх сферах життя, у тому числі у соціальній сфері. Необхідність запровадження елементів електронного урядування в повсякденне життя ні в кого не викликає сумнівів, оскільки це сприяє поліпшенню життя пересічних громадян, збільшує довіру до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, зменшує витрату часу суб’єктам підприємницької діяльності та фізичним особам необхідного для отримання послуги [2, с. 80-85].

Цифрові технології в останні десятиліття суттєво змінили чимало аспектів нашого життя. Соціальна сфера не стала винятком та отримала істотні можливості для вдосконалення своїх процесів завдяки використанню цифрових інструментів. Цифровізація соціальної сфери полягає в застосуванні технологій, які спрощують та автоматизують процеси управління, аналізу та надання послуг. Від переходу до електронних систем управління до впровадження інтерактивних онлайн-платформ для звернень, цифрові технології дозволяють оптимізувати роботу установ соціального забезпечення.

Мета статті полягає в систематизації нормативно-правових засад цифровізації в соціальній сфері.

У Європейській соціальній хартії, яку відкрили для підписання у Турині 18 жовтня 1961 року, держави-члени Ради Європи узгодилися гарантувати своєму населенню певні соціальні права, які були визначені в цьому документі. Метою цього було підняття рівня життя та соціального благополуччя їхнього населення [1].

 

Сторони визнають, що метою своєї політики є досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися визначені права та принципи, і вони зобов'язуються впроваджувати цю політику за допомогою всіх необхідних національних та міжнародних засобів:

1. Кожній особі гарантується можливість здобуття доходу через вільний вибір професії..

2. Усі трудові працівники мають право на чесні умови праці.

3. Усі працівники користуються правом на безпечні та здорові умови праці.

4. Усі працівники мають право на справедливу винагороду, що забезпечує достатній рівень життя для них і їхніх сімей.

5. Усі працівники та роботодавці мають право на свободу об'єднання для захисту своїх соціальних та економічних інтересів.

6. Усі працівники та роботодавці можуть укладати колективні договори.

7. Діти та підлітки мають гарантоване право на особливий захист від фізичних та моральних ризиків.

8. Працюючі жінки в період материнства підлягають особливому захисту.

9. Кожна особа має право на належні умови для професійної орієнтації, яка допомагає вибрати професію відповідно до власних здібностей та інтересів.

10. Кожна особа має право на належні умови для професійної підготовки.

11. Кожній особі гарантується право користуватися будь-якими заходами для досягнення максимально можливого стану здоров'я.

12. Усі працівники та особи, які знаходяться на їхньому утриманні, мають право на соціальне забезпечення.

13. Кожна особа з обмеженими можливостями має право на соціальну та медичну допомогу.

14. Кожна людина має право скористатися послугами соціальних служб.

15. Особи з інвалідністю мають право на самостійність, соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства.

16. Сім'я, як основний елемент суспільства, має право на належний соціальний, правовий та економічний захист для забезпечення її всебічного розвитку.

17. Діти та підлітки мають право на належний соціальний, правовий та економічний захист.

18. Громадяни будь-якої зі Сторін мають право займатися будь-якою прибутковою діяльністю на території держави будь-якої іншої Сторони на засадах рівності з громадянами останньої з урахуванням обмежень, що базуються на об'єктивних економічних або соціальних причинах.

19. Трудящі-мігранти, які є громадянами будь-якої Сторони, і члени їхніх сімей мають право на захист і допомогу на території держави будь-якої іншої Сторони.

20. Усі працівники мають право на рівні можливості та однакове ставлення до них у питаннях працевлаштування та професії без будь-якої дискримінації за ознакою статі.

21. Працівники мають право на отримання інформації та консультацій на робочому місці.

22. Працівники мають право брати участь у визначенні та поліпшенні умов праці та виробничого середовища на підприємстві.

23. Кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

24. Усі працівники мають право на захист у випадках звільнення.

25. Усі працівники мають право на захист своїх вимог у разі банкрутства їхнього роботодавця.

26. Усі працівники мають право на гідне ставлення до них на роботі.

27. Усі особи із сімейними обов'язками, які працюють або мають бажання працювати, мають право робити це без дискримінації та так, щоб службові обов'язки не суперечили сімейним.

28. Представники працівників на підприємствах мають право на захист від дій, що можуть їм завдати шкоди, і для них повинні бути створені належні умови для виконання своїх обов'язків.

29. Усі працівники мають право на отримання інформації та консультацій під час колективного звільнення.

30. Кожна людина має право на захист від бідності та соціального відчуження.

31. Кожна людина має право на житло [1].

Соціальна політика держави формується і розвивається з врахуванням міжнародного законодавства. Ратифікація Європейської соціальної хартії є важливим чинником для законотворення в Україні. І в цьому відношенні інноваційним стало прийняття нової редакції Закону України «Про соціальні послуги» (2019) [5], який визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах [5].

 

Під складними життєвими обставинами розуміються умови, які негативно впливають на життя, стан здоров’я та розвиток особи, а також на функціонування сім’ї, із якими особа чи сім’я не може впоратися самостійно. Фактори, що можуть спричиняти складні життєві обставини, включають: похилість віку; часткову або повну втрату рухової активності та пам’яті; хвороби, що не піддаються лікуванню або вимагають тривалого лікування; психічні та поведінкові порушення, включаючи ті, що виникають в результаті вживання психоактивних речовин; інвалідність; бездомність; безробіття; фінансову нестабільність особи; проблеми в поведінці дітей через розлучення батьків; відмову батьків або тих, хто їх замінює, виконувати свої обов’язки з виховання дитини; втрату соціальних зв’язків, зокрема під час перебування в місцях позбавлення волі; насильство над дітьми; насильство за ознакою статі; домашнє насильство; потрапляння в ситуацію торгівлі людьми; збитки, завдані пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією.

Відповідно до чинного законодавства, соціальні послуги є заходами, спрямованими на уникнення виникнення або подолання складних життєвих обставин, або зменшення негативних наслідків цих обставин для осіб чи сімей, які опинилися в таких ситуаціях. Одній особі чи сім'ї може надаватися одночасно декілька соціальних послуг.

Серед новацій у системі соціального обслуговування важливе місце займає наявність Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг. Це автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, використання, знеособлення і знищення даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг відповідно до вимог чинного законодавства.

У 2021 році Кабінет Міністрів України затвердив Концепцію розвитку цифрових компетентностей до 2025 року. Основною метою цієї Концепції є визначення пріоритетних напрямків та основних завдань щодо розвитку цифрових навичок та компетентностей, а також підвищення рівня цифрової грамотності населення. Зокрема, у фокусі уваги знаходяться працездатні особи, громадяни похилого віку, малозабезпечені сім'ї, особи з інвалідністю та інші вразливі групи населення. Враховуючи розвиток цифрової економіки та цифрового суспільства, спеціальний акцент робиться на забезпеченні цих груп населення необхідними цифровими навичками та компетентностями.

Стратегією цифрової трансформації соціальної сфери, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 року (1353-р) [6], визначені напрями та завдання комплексної цифрової трансформації всіх компонентів системи соціального захисту населення. Ця стратегія базується на єдинообразних підходах, стандартах і технологіях, спрямованих на вдосконалення системи соціального захисту населення з використанням цифрових інструментів [6].

Необхідність розроблення та впровадження даної Стратегії обумовлена рядом факторів, які є характерними для соціальної сфери. Серед них варто відзначити відсутність єдиного інформаційного середовища, зокрема відсутність єдиного обліку одержувачів соціальної підтримки та відсутність системи їх верифікації. Також причиною є відсутність єдиної системи управління видатками на соціальний захист населення, їх розподілу та контролю за цільовим використанням. У сфері звернень за соціальною підтримкою характеризуються складні процедури, низький рівень сервісу та наявність корупційних ризиків. Значною є кількість неавтоматизованих, дублюючих або зайвих звернень громадян. Також відзначається відсутність ефективної системи моніторингу та контролю зазначених процесів, а також надмірний бюрократичний апарат і невиправдані адміністративні витрати на утримання інституцій соціального захисту .

Метою даної Стратегії є впровадження європейських стандартів у функціонуванні інституцій соціального захисту, наданні соціальних послуг, забезпечення фінансової стабільності соціальної сфери, підвищення її прозорості та оптимізації адміністративних витрат [6].

Для впровадження даної Стратегії необхідна інформаційна система, яка буде розроблена з використанням передових інформаційних та управлінських технологій, відповідатиме сучасним стандартам обслуговування громадян та матиме здатність приймати ефективні організаційні та структурні рішення. Функції такої системи може виконувати Єдина інформаційна система соціальної сфери, яка повинна забезпечувати: створення єдиної інформаційної бази соціальної сфери, зокрема шляхом взаємодії інформаційних ресурсів соціальної сфери та їх інтеграції з іншими державними інформаційними ресурсами, включаючи державні реєстри; усунення дублювання процесів і функцій інституцій соціального захисту через централізацію; стандартизацію та автоматизацію звернень громадян у соціальній сфері, їх централізований моніторинг, а також перехід інституцій соціального захисту на електронний документообіг; підвищення продуктивності та якості обслуговування у соціальній сфері, можливість надання послуг у цій сфері на умовах аутсорсингу; постійний автоматизований моніторинг і контроль усіх фінансових потоків у соціальній сфері; надійний захист інформації, зокрема персональних даних громадян; підвищення рівня довіри населення до інституцій соціального захисту [6].

Метою цієї Стратегії є виконання таких завдань, як: підвищення ефективності соціального захисту громадян; вдосконалення системи управління фінансовими ресурсами в соціальній сфері; автоматизація системи управління та контролю в цій сфері; технологічний розвиток інформаційних ресурсів соціальної сфери за допомогою інноваційних технологій [6].

На виконання завдань Стратегії у 2021 р Постановою Кабінету Міністрів України (№ 99 від 27 січня 2021 р.) затверджено Реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг. Згідно Постанови розроблено «Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг».  Реєстр є складовою Єдиної інформаційної системи соціальної сфери [4].

Відповідно до статті 11 до уповноважених органів системи надання соціальних послуг належать:

1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення;

2) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації;

3) виконавчі органи міських рад міст обласного значення, рад об’єднаних територіальних громад.

 

2. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, зокрема належать:

1) забезпечення формування державної політики у сфері надання соціальних послуг та здійснення управління системою надання соціальних послуг;

2) нормативно-правове, організаційно-методичне та інформаційне забезпечення надання соціальних послуг;

3) забезпечення створення та функціонування Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

 

Важливо дотримувати права отримувачів соціальних послуг, зокрема щодо конфіденційності особистої інформації, яка стала відома учасникам системи надання соціальних послуг під час реалізації даного Закону, а також забезпечувати їм доступ до інформації, що міститься в їхній особовій справі як отримувачів соціальних послуг і так далі [5].

 

Зупинимося детально на змісті статті 15 «Реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг». Цей Реєстр створюється для забезпечення:

1) реалізації права особи/сім’ї на соціальні послуги;

2) профілактики складних життєвих обставин;

3) подолання складних життєвих обставин;

4) мінімізації негативних наслідків складних життєвих обставин;

5) обліку надавачів, отримувачів соціальних послуг та послуг, що їм надаються;

6) координації діяльності у системі надання соціальних послуг [5].

 

Реєстр складається з розділів, що стосуються надавачів соціальних послуг. Окремі розділи включають інформацію про фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону, при цьому не займаючись підприємницькою діяльністю, а також про отримувачів соціальних послуг.

 

До розділу про надавачів соціальних послуг (за винятком фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону, не здійснюючи підприємницької діяльності) включаються такі відомості:

1) Вказання імені (для фізичних осіб - підприємців - прізвище, ім'я, по батькові), включаючи скорочене ім'я (при наявності);

2) Ідентифікаційний код юридичної особи відповідно до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України або реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які з релігійних міркувань відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку в паспорті щодо права здійснювати платежі за серією та номером паспорта);;

3) організаційно-правова форма, тип громадського об'єднання, благодійної чи релігійної організації;

4) місцезнаходження (для юридичної особи) та реєстраційна адреса місця проживання або фактичного проживання (для фізичної особи - підприємця), а також контактні телефони;

5) перелік соціальних послуг, які може надавати постачальник соціальних послуг, їх зміст і обсяг, умови та порядок надання;

6) дата та результати проведення уповноваженими органами контролю за дотриманням постачальником соціальних послуг вимог, встановлених законодавством про соціальні послуги [5].

 

До розділу, що стосується постачальників соціальних послуг - фізичних осіб, що надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без провадження підприємницької діяльності, включаються такі дані:

1) прізвище, ім’я, по батькові;

2) реєстраційний номер облікової картки платника податків згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта);

3) число, місяць, рік народження;

4) стать;

5) громадянство;

6) місце реєстрації місця проживання або місце фактичного проживання (перебування);

7) номер контактного телефону;

8) місце (адреса) надання соціальних послуг з догляду, прізвище, ім’я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта) отримувача соціальних послуг [5].

 

До розділу про отримувачів соціальних послуг вносяться такі відомості:

1) прізвище, ім’я, по батькові;

2) реєстраційний номер облікової картки платника податків згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта);

3) число, місяць, рік народження;

4) стать;

5) громадянство;

6) місце реєстрації місця проживання або місце фактичного проживання (перебування);

7) місце навчання та/або місце роботи;

8) номер контактного телефону;

9) дата звернення про надання соціальних послуг;

10) дата та найменування юридичної особи, прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, яка повідомила про особу/сім’ю, які перебувають у складних життєвих обставинах або в ситуаціях, що загрожують життю та здоров’ю особи/сім’ї. Згода на внесення персональних даних про фізичну особу, яка повідомила про особу/сім’ю, які перебувають у складних життєвих обставинах або в ситуаціях, що загрожують життю та здоров’ю особи/сім’ї, надається цією особою з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних";

11) відомості про уповноважений орган системи надання соціальних послуг та/або надавача соціальних послуг, який розглянув заяву/повідомлення про надання соціальних послуг;

12) дата та результати здійснення оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах (чинники, що зумовили складні життєві обставини, короткий опис складних життєвих обставин, перелік та обсяг соціальних послуг, яких потребує особа);

13) дата прийняття рішення про надання/відмову у наданні соціальних послуг;

14) підстави відмови у наданні соціальних послуг;

15) відомості про надавачів соціальних послуг;

16) дата укладення договору про надання соціальних послуг;

17) місце (адреса) надання соціальних послуг;

18) вичерпний перелік заходів з реалізації індивідуального плану надання соціальних послуг;

19) дата та результати здійснення моніторингу надання соціальних послуг, оцінка їх якості [5].

 

Формування Реєстру здійснюється шляхом введення відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг та постачальниками соціальних послуг (за винятком фізичних осіб, що надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону, не здійснюючи підприємницької діяльності).

 

Внесення відомостей до Реєстру здійснюється протягом однієї доби від моменту виникнення відповідної події, такої як подання звернення/повідомлення про надання соціальних послуг, проведення оцінки потреб особи/сім'ї у соціальних послугах, ухвалення рішення щодо надання/відмови у наданні соціальних послуг, а також факт надання соціальних послуг, включаючи одноразові або екстрені (кризові) випадки [5].

 

Інформація про отримувачів соціальних послуг зберігається в Реєстрі протягом трьох років після завершення ними отримання соціальних послуг. Щодо надавачів соціальних послуг - фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, їхні дані зберігаються протягом трьох років після завершення надання соціальних послуг. Щодо інших надавачів соціальних послуг, інформація про них зберігається протягом трьох років після припинення їхньої діяльності з надання соціальних послуг відповідно до законодавства [5].

 

Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру затверджує Кабінет Міністрів України. Сукупність відомостей про фізичних осіб, що міститься в Реєстрі, включає в себе персональні дані і є інформацією з обмеженим доступом. Обробка цих відомостей проводиться відповідно до вимог Закону України "Про захист персональних даних". Використання інформації з Реєстру підпорядковане вимогам законів України "Про інформацію" та "Про захист персональних даних" і здійснюється виключно для цілей, визначених законодавством про соціальні послуги [5].

Відповідно до «Порядку формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг» реєстр складається з трьох розділів:

•                    юридичні особи та фізичні особи - підприємці, що надають соціальні послуги;

•                    фізичні особи, що надають соціальні послуги;

•                    отримувачі соціальних послуг.

 

Реєстр є складовою частиною Єдиної інформаційної системи соціальної сфери.

Держателем Реєстру є Мінсоцполітики. Держатель Реєстру здійснює нормативно-правове, організаційно-методичне, інформаційне забезпечення формування та ведення Реєстру та доступу до нього.

Інформацію та документи для внесення до Реєстру можна подавати у формі електронних документів через Єдиний державний веб-портал електронних послуг або у паперовій формі, залежно від вибору суб’єкта реєстрації чи центру надання адміністративних послуг (у разі реєстрації юридичних осіб) або за місцем проживання (у випадку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності та фізичних осіб - підприємців). Зокрема, документи можуть також надаватися безпосередньо через електронний кабінет із застосуванням кваліфікованого електронного підпису, який повинен бути сумісним із програмним забезпеченням Реєстру [4].

Інформація та документи, що подаються до Реєстру через центр надання адміністративних послуг, протягом одного робочого дня з моменту їх отримання передаються суб'єкту реєстрації. Відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у заяві надавача соціальних послуг, та за документи/відомості про діяльність надавача соціальних послуг несе особа, яка їх надала [4].

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 р. № 121 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 р. № 1205) затверджено «Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності». Це Положення визначає порядок створення, функціонування та ведення централізованого банку даних з проблем інвалідності (далі - банк даних) як автоматизованої системи для визначення потреб осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, реабілітаційними послугами, санаторно-курортним лікуванням тощо (далі - інші особи) в засобах реабілітації та послугах у сфері реабілітації, і для накопичення, зберігання і використання інформації про центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації (незалежно від форми власності та господарювання, виду діяльності та галузевої належності), їх філії, відділення, представництва, що ведуть окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, банки та інші фінансові установи, а також представництва іноземних юридичних осіб (у тому числі міжнародних організацій), які використовують працю найманих працівників - громадян України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі - роботодавці), щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю [3].

Отже, підходи цифровізації соціальної сфери поступово адаптуються та трансформуються до нових викликів та реалій, як на місцевому, національному, так і на міжнародному рівнях. Цифровізація соціальної сфери на основі використання інформаційно-комунікаційних технологій сприятиме підвищенню ефективності, відкритості, прозорості діяльності органів державної влади й органів місцевого самоврядування, сприятиме формуванню нового типу соціальної сфери, орієнтованої на задоволення потреб громадян. Правове підґрунтя системи цифровізації соціальної сфери мають становити та забезпечувати нормативно-правові документи, які повинні бути переглянуті та відкориговані відповідно до умов сьогодення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1.    Європейська соціальна хартія (переглянута) : Хартія Ради Європи від 03.05.1996 р. : станом на 7 верес. 2016 р. URL:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_062#Text   

2.      Єгорова-Луценко Т. П. Цифровізація системи надання соціальних послуг в Україні. Право та інноваційне суспільство. 2020. № 2 (15). С. 80–85.

3.  Про затвердження Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності : Постанова Каб. Міністрів України від 16.02.2011 р. № 121 : станом на 11 квіт. 2023 р. URL:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/121-2011-п#Text

4.   Про Реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг : Постанова Каб. Міністрів України від 27.01.2021 р. № 99. URL:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/99-2021-п#Text.

5.                  Про соціальні послуги : Закон України від 17.01.2019 р. № 2671-VIII : станом на 31 груд. 2023 р. URL:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text

6.  Про схвалення Стратегії цифрової трансформації соціальної сфери : Розпорядж. Каб. Міністрів України від 28.10.2020 р. № 1353-р. URL:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1353-2020-р#Text

 REFERENCES:

1 Yevropeiska sotsialna khartiia (perehlianuta), Khartiia Rady Yevropy (2016). . URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_062#Text

2.    Yehorova-Lutsenko, T. P. (2020). Tsyfrovizatsiia systemy nadannia sotsialnykh posluh v Ukraini. Pravo ta innovatsiine suspilstvo, (2 (15)), 80–85. . URL: https://doi.org/10.37772/2309-9275-2020-2(15)-13

3.           Pro zatverdzhennia Polozhennia pro tsentralizovanyi bank danykh z problem invalidnosti, Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy № 121 (2023) (Ukraina). . URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/121-2011-п#Text

4.     Pro Reiestr nadavachiv ta otrymuvachiv sotsialnykh posluh, Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy № 99 (2021) (Ukraina). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/99-2021-п#Text

5. Pro sotsialni posluhy, Zakon Ukrainy № 2671-VIII (2023) (Ukraina). URL:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text

6.     Pro skhvalennia Stratehii tsyfrovoi transformatsii sotsialnoi sfery, Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy № 1353-r (2020) (Ukraina). . URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1353-2020-р#Text