Starovoitova, Svitlana (2023). PROBLEMS OF ADMINISTRATIVE LIABILITY OF A WITNESS FOR WILLFUL EVASION FROM APPEARING IN COURT. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal (https://issn2391-4165.webnode.com.ua/), 02 (38).

Проблеми адміністративної відповідальності свідка за злісне ухилення від явки до суду

УДК 342.922

Старовойтова, Світлана, Приватний вищий навчальний заклад «Університет сучасних знань» (Україна, Київ), здобувач, starovoitovasvitlana@ukr.net

АНОТАЦІЯ

Дослідження присвячено проблемі адміністративної відповідальності свідків за злісне ухилення від явки до суду. Вказано, що такий вчинок є проявом неповаги до суду, яка кваліфікується як адміністративний проступок. Вивчено чинне українське законодавство, праці науковців у сфері права та матеріали судової практики національних судів. Розроблено низку пропозицій щодо внесення змін до чинного законодавства, яке встановлює відповідальність за ухилення свідка від явки до суду. Запропоновано встановити умови, за наявності яких ухилення свідка від явки до суду вважатиметься «злісним». Наголошено на необхідності вдосконалення правового регулювання повноважень судового розпорядника щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення за прояв неповаги до суду.

Ключові слова: свідок, неповага до суду, злісне ухилення, адміністративна відповідальність.

 

PROBLEMS OF ADMINISTRATIVE LIABILITY OF A WITNESS FOR WILLFUL EVASION FROM APPEARING IN COURT

Starovoitova, Svitlana, Private Higher Education Institution "University of Modern Knowledge" (Ukraine, Kyiv), PhD student, starovoitovasvitlana@ukr.net

SUMMARY

The study focuses on the problems of witnesses ' administrative liability for willful evasion from appearing in court. Such an act is a manifestation of contempt of court, which is qualified as an administrative offense. Ukrainian legislation, works of scholars in the field of law, and materials of caselaw of Ukrainian courts have been studied. A number of propositions have been developed on amending the current legislation, which establishes liability for a witness’s evasion from appearing in court. It has been offered to establish conditions, under which the evasion of a witness from appearing in court is considered willful. It is necessary to improve the legal regulation of the court bailiff’s powers to execute a process-verbal on an administrative offense for contempt of court.

Key words: a witness, contempt of court, willful evasion, administrative liability.

 

Постановка проблеми. Вирішення спорів між громадянами і юридичними особами у суді є ознакою розвинутого громадянського суспільства і правової держави. Суддя, який здійснює правосуддя, повинен бути впевнений у належних засобах правового захисту, в тому числі і забезпеченні поваги до суду. Одним із проявів неповаги до суду, який заважає здійсненню правосуддя, є злісна неявка учасників судового процесу до суду. Саме тому вивчення проблем відповідальності свідка за ухилення від явки до суду є актуальним.

Ступінь дослідження проблеми. Окремі аспекти юридичної відповідальності за прояв неповаги до суду досліджені у працях багатьох науковців. Проблемні питання притягнення до відповідальності в Україні за неповагу до суду вивчала О.О. Марченко [1]. Проблематика застосування законодавства щодо розгляду питання про прояв неповаги до суду досліджена у праці Є.Й. Воробей, Є.А. Кобрусєва та С.В. Федоріщева [2]. Види юридичної відповідальності за прояв неповаги до суду і судді за законодавством України були предметом дослідження Н.Т. Коновалової та С.С. Єсімова [3]. Праці названих науковців дозволяють дати правову характеристику такому адміністративному правопорушенню, як прояв неповаги до суду. Водночас вивчення умов притягнення свідка за злісне ухилення від явки до суду не було спеціальним предметом наведених досліджень.

Засоби процесуального примусу для запобігання і припинення неповаги до суду досліджував Л.А. Остафійчук [4]. Порівняння цих заходів із адміністративними стягненнями, встановленими у ст. 185-3 КпАП України, є доцільним для нашої роботи. Перспективи криміналізації відповідальності за неповагу до суду вивчали Р.Я. Заяць, І.В. Зозуля, Р.І. Крамар [5]. Їх праця є цікавим дослідженням проблем притягнення особи до адміністративної відповідальності. Водночас висловлені вказаними науковцями ідеї не знайшли підтримки у автора цієї роботи. Праці названих науковців, норми законодавчих актів України та судової практики склали джерельну базу цього дослідження.

Метою статті є визначення особливостей адміністративної відповідальності свідка за злісне ухилення від явки до суду.

Виклад основного матеріалу. Проблематика притягнення до адміністративної відповідальності за неповагу до суду, зокрема і за злісну неявку до суду, вже досліджувалася окремими науковцями. Так, Н.Т. Коновалова звертає увагу на те, що здійснюючи правосуддя, судова влада потребує державного захисту від неправомірного втручання у виконання своїх функцій. Тому важливу роль в охороні правомірної діяльності судової влади відіграють види юридичної відповідальності за неповагу до суду, які покликані охороняти нормальне функціонування і авторитет судової влади від неправомірних посягань [3]. Є.Й. Воробей констатує, що наразі стан поваги до суду та суддів зокрема загалом є негативним. Учасники процесу та інші громадяни вільно можуть дозволити собі порушення порядку ведення судового засідання, вигуків, нецензурного висловлювання в сторону суддів та учасників процесу, неявку до суду тощо [2]. Отже, дослідники звертають увагу на актуальність проблеми забезпечення поваги до суду. Одним із проявів такої неповаги є злісна неявка до суду за викликом.

Процесуальне законодавство передбачає участь свідків у кримінальному, цивільному, адміністративному процесах та у справах про адміністративні правопорушення. Процесуальний статус свідків визначено у ст. 65 КАС України, ст. 65 КПК України, ст. 69 ЦПК України та ст. 272 КпАП України [6, 7, 8, 9]. Норми різних процесуальних кодексів визначають свідка як особу, про яку є дані, що їй відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального, цивільного, адміністративного провадження або провадження у справах про адміністративні правопорушення. Така особа викликається судом для давання показань.

Норми процесуальних кодексів встановлюють обов’язок свідка з’явитися до суду для давання показань. Відповідно до ч. 3 ст. 65 КАС України, ч. 2 ст. 66 КПК України, ч. 2 ст. 69 ЦПК України та ч. 2 ст. 272 КпАП України свідок зобов’язаний з’явитися до суду і дати правдиві показання у справі [6, 7, 8, 9]. Звернемо увагу на те, що свідок повинен з’явитися до суду незалежно від того, чи має він бажання давати показання, чи знає він про сутність справи або спору, та як він ставиться до учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 185-3 КпАП України злісне ухилення свідка від явки до суду вважається проявом неповаги до суду та може бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу [9]. Водночас зміст вказаної норми викликає декілька зауважень та застережень.

По-перше, у ч. 1 ст. 185-3 КпАП України вживається термін «злісне ухилення» від явки до суду. Однак законодавство не встановлює критеріїв, при дотриманні яких ухилення від явки до суду буде вважатися «злісним». Звідси виникає декілька запитань:

1. Чи залежить «злісність» ухилення від явки до суду від отримання особою судової повістки на пошті або вручення їй повістки в інший спосіб?

2. Скільки разів громадянин повинен не з’явитися до суду для того, щоб його неявка вважалася «злісною»?

Наукові дослідження та судова практика містять різні підходи щодо розуміння неявки до суду злісною. Наприклад, у постанові Приморського районного суду м. Маріуполя у справі № 266/5508/19 від 10.09.2019 зазначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-3 КпАП України, тричі не з’являлася до суду за викликом для участі у справі як свідка [10]. Дослідниця О.О. Марченко пропонує встановити відповідальність за першу неявку до суду за викликом у разі отримання судової повістки [1]. Л.А. Остафійчук вбачає за доцільне встановити відповідальність за неявку свідка до судового засідання у разі, якщо суд визнав явку такої особи обов’язковою [4]. Отже, доктринальні розробки та судова практика є різною у питаннях визначення «злісності» ухилення від явки до суду.

 

3. Чи залежить можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності від застосування до неї приводу як заходу процесуального примусу?

 

4. Якщо особа систематично подає заяви до суду про неможливість явки через хворобу, відрядження, або з інших причин, то чи підлягатиме вона адміністративній відповідальності за ст. 185-3 КпАП Україні?

 

Надання відповідей на вказані питання повинно дозволити відмежувати «злісне» ухилення від явки до суду від неявки з поважних причин.

 

По-друге, виникає питання про те, звідки у судді з’являються дані про те, що певна особа є свідком у справі. Перелік органів влади, які уповноважені складати протоколи про адміністративні правопорушення, встановлений у ст. 255 КпАП України [9]. У цій статті перелічені органи Національної поліції, працівники різних державних інспекцій, Національного банку України та інших органів влади. Отже, посадові особи саме цих органів влади зобов’язані знайти свідків під час розслідування справ про адміністративні правопорушення. Суддя викликає для участі у судовому засіданні саме тих свідків, які встановлені органами, що складали протокол про адміністративне правопорушення.

 

Досудове розслідування відповідно до ст. 38 КПК України здійснюють органи Національної поліції, органів безпеки, Державного бюро розслідувань та органів, які контролюють дотримання податкового законодавства [7]. У порядку проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій працівники вказаних органів досудового розслідування можуть встановити перелік свідків у кримінальному провадження. Суддя викликає для участі у судовому засіданні саме тих свідків, які будуть допитані у кримінальному провадженні.

 

Водночас в адміністративному та цивільному провадженні правом залучати свідків наділені сторони. Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 91 ЦПК України, виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім’я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити [8]. Відповідно до ч. 2 ст. 65 КАС України свідок викликається до суду за ініціативою суду або учасника справи [6]. Тобто спочатку позивач або відповідач заявляють клопотання про виклик певної особи як свідка для участі у справі. Якщо між учасником справи і громадянином є домовленість про явку до суду, то проблем із участю у судовому процесі цієї особи не повинно виникнути. Але якщо такої домовленості між позивачем, відповідачем і свідком немає, то виникає декілька застережень: 1) у цивільному та адміністративному процесах не встановлено обов’язку суду перевіряти факт реального існування особи, про виклик якої до суду заявляє позивач або відповідач; 2) учаснику справи не може бути достеменно відомо, що така особа має відповідну інформацію, яка відноситься до предмета доказування у справі. Може виникнути ситуація, що в якості свідка до суду намагаються викликати особу, якій невідома інформація щодо обставин справи; 3) громадянин, який отримає судову повістку, навіть не буде знати, у якій справі його викликають до суду як свідка. Треба враховувати, що невелика кількість громадян можуть працювати над пошуком інформації на інтернет-сайті судової влади; 4) внаслідок ухилення від явки до суду такої людини її може бути піддано адміністративній відповідальності за злісне ухилення від явки до суду, незалежно від того, чи відомі їй насправді будь-які відомості у справі; 5) заявлення клопотань про виклик у справі неіснуючих свідків може бути засобом затягування розгляду цивільної або адміністративної справи.

 

Отже, вбачається за необхідне закріпити обов’язок судді перевіряти достовірність інформації про існування заявленого стороною у справі свідка. Можливо варто передбачити право особи відмовитися від участі у цивільному або адміністративному процесі як свідка. Як альтернативу можна запропонувати звільнення особи від відповідальності за ухилення від явки до суду у цивільному або адміністративному процесі.

 

По-третє, необхідно визначитися з порядком складення протоколу у справі про прояв неповаги до суду. Як передбачено у п. 7-1 ч. 1 ст. 255 КпАП України протокол у справі про адміністративне правопорушення уповноважений складати судовий розпорядник [9]. Статус служби судових розпорядників закріплено у ст. 159 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» [11]. Однак у вказаній статті не закріплено норми, які б регулювала повноваження судового розпорядника. У Положенні про порядок створення та діяльності служби судових розпорядників встановлені права й обов’язки судового розпорядника [12]. Але серед цих прав і обов’язків не встановлено повноваження складати протоколи про адміністративне правопорушення. Отже, у ст. 159 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та/або у Положенні про порядок створення та діяльності служби судових розпорядників необхідно закріпити повноваження судового розпорядника складати протокол про адміністративне правопорушення.

 

Відповідно до ст. 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення вказуються пояснення особи, яку притягають до адміністративної відповідальності, що скріплюється її підписом [9]. Якщо свідок не з’являється до суду, то судовому розпоряднику необхідно знайти цього громадянина за місцем роботи або місцем проживання. Водночас у законодавстві не встановлено обов’язку роботодавців допускати судового розпорядника у виробничі або офісні приміщення підприємства, сприяти в його діяльності.

 

По-четверте, слід визначити можливість застосуванням штрафу, передбаченого у ст. 185-3 КпАП України як адміністративного стягнення, у разі призначення штрафу за неявку до суду, передбаченого нормами процесуальних кодексів. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 139 КПК України встановлено грошове стягнення у розмірі від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за неявку до суду [7]. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 148 ЦПК України передбачено штраф у розмірі від 0,3 до 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за невиконання процесуальних обов’язків учасником судового процесу [8]. Норма аналогічного змісту закріплена у ч. 1 ст. 149 КАС України [6]. Призначення цих штрафних санкцій жодним чином не пов’язано зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 185-3 КпАП України.

 

Цікавим є такий приклад. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10.08.2018 у справі № 489/6249/17 до свідка було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу за неявку до суду протягом чотирьох разів на підставі норм КПК України [13]. При цьому протоколу про адміністративне правопорушення за неявку свідка до суду складено не було. Штраф призначено на підставі норм кримінально-процесуального законодавства.

 

Отже, законодавцю необхідно визначитися, в порядку якого законодавства необхідно притягати до відповідальності особу, яка злісно не з’являється до суду протягом багатьох разів. Подібні норми закріплені в КпАП України, КПК України, ЦПК України та КАС України. Вважаємо, що варто або видалити норму ст. 185-3 КпАП України, яка передбачає застосування штрафу за злісну неявку до суду, або виключити відповідні норми із галузевих процесуальних кодексів.

 

Окремі науковці пропонують запровадити кримінальну відповідальність за прояв неповаги до суду. Зокрема, Р.Я. Заяць стверджує, що більш дієвим буде запровадження окремої статті в Кримінальному кодексі України, яка б передбачала відповідальність за прояв неповаги до суду, оскільки кримінальне законодавство України не приділяє охороні честі та гідності суду того належного значення, яке випливає з його конституційного статусу [5]. Водночас, вважаємо, що ступінь суспільної шкідливості неповаги до суду у вигляді злісного ухилення від явки у судове засідання не відповідає запровадженню кримінальної відповідальності. Адміністративна відповідальність є достатнім важелем, який повинен забезпечити явку свідка до суду.

 

Науково-правовий висновок. Вивчення існуючих проблем при притягненні свідків до адміністративної відповідальності за прояв неповаги до суду у вигляді злісного ухилення від явки до суду призвело до формулювання таких пропозицій про внесення змін до чинного законодавства: 1) у ч. 1 ст. 185-3 КпАП України необхідно встановити критерії «злісного» ухилення свідка від явки до суду. Пропонуємо вважати злісною повторну неявку свідка до суду у разі отримання громадянином судової повістки; 2) вважаємо за доцільне надати судді у цивільному та адміністративному процесі право звертатися до органів влади із запитом щодо підтвердження місця проживання та місця роботи громадянина, якого сторона у справі пропонує викликати як свідка; 3) пропонуємо звільнити від адміністративної відповідальності свідків у цивільних та адміністративних справах, які ухилялися від явки до суду; 4) необхідно у ст. 159 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також у Положенні про порядок створення та діяльності служби судових розпорядників передбачити право судових розпорядників складати протоколи про адміністративне правопорушення. Вказана норма буде відповідати вимогам п. 7-1 ч. 1 ст. 255 КпАП України.

 

Висловлені пропозиції мають дискусійний характер. Водночас вони можуть започаткувати обговорення окресленої проблематики на сторінках наукових видань України.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1. Марченко О.О. Прояв неповаги до суду: проблемні питання притягнення до відповідальності в Україні. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія право. 2012. Вип. 19. Т. 3. С. 152–156.

2. Воробей Є.Й., Кобрусєва Є.А., Федоріщев С.В. Проблематика застосування законодавства щодо розгляду питання про прояв неповаги до суду. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2019. № 4. С. 129–133.

3. Коновалова Н.Т., Єсімов С.С. Види юридичної відповідальності за прояв неповаги до суду і судді за законодавством України. Логос. Онлайн. Серія «Право». 2020. № 5. С. 34–39.

4. Остафійчук Л.А. Засоби процесуального примусу для запобігання і припинення неповаги до суду. Актуальні питання публічного та приватного права. Науковий журнал. 2015. № 1 (09). С. 167–175.

5. Заяць Р.Я., Зозуля І.В., Крамар Р.І. Соціально-правові підстави криміналізації неповаги до суду як злочину проти правосуддя в Україні. Наукові записки Львівського університету бізнесу і права. 2020. № 25. С. 243–247.

6. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 06.07.2005 № 2747-ІV. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15

7. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

8. Цивільний процесуальний кодекс України: Закон України від 18.03.2004 № 1618-ІV. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15

9. Кодекс про адміністративну відповідальність України: Закон України від 07.12.1984 № 8073-Х. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10

10. Постанова Приморського районного суду м. Маріуполя від 10.09.2019 у справі № 266/5508/19. Судова влада України. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/84141562

11. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19

12. Положення про порядок створення та діяльності служби судових розпорядників: наказ Державної судової адміністрації України від 20.07.2017 № 815. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0815750-1

13. Ухвала Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10.08.2018 у справі № 489/6249/17. Судова влада України. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/75810672

 

References:

1. Marchenko, O.O. (2012). Proiav nepovahy do sudu: problemni pytannia prytiahnennia do vidpovidalnosti v Ukraini. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia pravo. Vyp. 19. T. 3. S. 152–156.

2. Vorobei, Ye.Y.; Kobrusieva, Ye.A.; Fedorishchev, S.V. (2019). Problematyka zastosuvannia zakonodavstva shchodo rozghliadu pytannia pro proiav nepovahy do sudu. Aktualni problemy vitchyznianoi yurysprudentsii. № 4. S. 129–133.

3. Konovalova, N.T.; Yesimov, S.S. (2020). Vydy yurydychnoi vidpovidalnosti za proiav nepovahy do sudu i suddi za zakonodavstvom Ukrainy. Lohos. Onlain. Seriia «Pravo». № 5. S. 34–39.

4. Ostafiichuk, L.A. (2015). Zasoby protsesualnoho prymusu dlia zapobihannia i prypynennia nepovahy do sudu. Aktualni pytannia publichnoho ta pryvatnoho prava. Naukovyi zhurnal. № 1 (09). S. 167–175

5. Zaiats, R.Ya.; Zozulia, I.V.; Krmar, R.I. (2020) Sotsialno-pravovi pidstavy kryminalizatsii nepovahy do sudu yak zlochynu proty pravosuddia v Ukraini. Naukovi zapysky Lvivskoho universytetu biznesu i prava. № 25. S. 243–247.

6. Kodeks administratyvnoho sudochynstva Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 06.07.2005 № 2747-IV. Verkhovna Rada Ukrainy. Zakonodavstvo Ukrainy. – Available at:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15

7. Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 13.04.2012 № 4651-VI. Verkhovna Rada Ukrainy. Zakonodavstvo Ukrainy. – Available at:   https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

8. Tsyvilnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid
18.03.2004 № 1618-IV. Verkhovna Rada Ukrainy. Zakonodavstvo Ukrainy. – Available at:   https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15

9. Kodeks pro administratyvnu vidpovidalnist Ukrainy : Zakon Ukrainy vid 07 hrudnia 1984 roku № 8073-Х. Verkhovna Rada Ukrainy. Zakonodavstvo Ukrainy. – Available at:    https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10

10. Postanova Prymorskoho raionnoho sudu m. Mariupolia vid 10.09.2019 u spravi № 266/5508/19. Sudova vlada Ukrainy. Yedynyi derzhavnyi reiestr sudovykh rishen. – Available at:  https://reyestr.court.gov.ua/Review/84141562

11. Pro sudoustrii i status suddiv: Zakon Ukrainy vid 02.06.2016 № 1402-VIII. Verkhovna Rada Ukrainy. Zakonodavstvo Ukrainy. – Available at:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19

12. Polozhennia pro poriadok stvorennia ta diialnosti sluzhby sudovykh rozporiadnykiv: nakaz Derzhavnoi sudovoi administratsii Ukrainy vid 20.07.2017 № 815. Verkhovna Rada Ukrainy. Zakonodavstvo Ukrainy. – Available at:  https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0815750-1

13. Ukhvala Leninskoho raionnoho sudu m. Mykolaieva vid 10.08.2018 u spravi № 489/6249/17. Sudova vlada Ukrainy. Yedynyi derzhavnyi reiestr sudovykh rishen. – Available at:  https://reyestr.court.gov.ua/Review/75810672